НАДЗВИЧАЙНОГО СВЯЩЕННОГО СОБОРУ ОСІДУ РУНВіри
(23-24 серпня 11008р. Д.; 28 червня; 04 жовтня 11009 р. Д.)

ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ПРОГОЛОШЕННЯ РІДНОВІРІВ УКРАЇНИ ОКРЕМІШНОЮ НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНОЮ СПІЛЬНОТОЮ У СКЛАДІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ (04 жовтня 11009 р. Д.)

Головний політико-правовий документ держави з назвою Україна, який має найвищу юридичну силу - Конституція України, - встановлює, що Основний Закон України прийнятий від імені і задля «Українського народу – громадян України всіх національностей». Тобто, від 28 червня 1996 року термін «Український народ» набув протилежного значення — це вже не один єдиний у світі, унікальний Український етнос, а сукупність людей будь-яких етносів і рас, що мають громадянство держави «Україна». 
В політико-правовому сенсі це також означає, що громадяни України всіх національностей мають законне право відстоювати свої етнокультурні, економічні та політичні інтереси шляхом створення національних (етнічних) громад. Станом на 2007 р. в Україні було зареєстровано 39 національних громад із всеукраїнським та міжнародним статусом.
 Національно-етнічні спільноти України активно користуються своїм конституційним правом. Для цього вони можуть мати навіть декілька етнічних організацій, наприклад, азербайджанці та поляки — по 2, росіяни — 4, євреї — 7. Це дозволяє їм законно лобіювати свої інтереси, користуватися державною підтримкою, впливати на прийняття державних рішень. Так, указом Президента України від 22 липня 2001 року було створено найвищий представницький дорадчо-консультативний орган етнічних громад — Раду представників громадських організацій національних меншин України при Президентові України. Згідно з цим указом, Рада готує пропозиції щодо формування державної етнонаціональної політики, розглядає проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, має право одержувати від органів влади інформацію, документи і матеріали тощо. 
Етнічні громади України «нагромадили значний досвід суспільної діяльності, спільно з органами виконавчої влади здійснюють заходи, спрямовані на задоволення етнокультурних потреб представників своєї національності… Процес становлення та структуризації національних меншин став дійовим фактором державотворчих процесів і задоволення їхніх етнокультурних потреб. Через систему законодавчих актів Українська держава визнає поліетнічний характер українського суспільства», — повідомляє сайт Закарпатської обласної державної адміністрації.

Внаслідок згаданого вище «перевертання понять» етнічні українці досі живуть ілюзією власної державності, тому де-факто найменш організовані в порівнянні з іншими етносами України. На сьогодні не існує жодної офіційно зареєстрованої загальноукраїнської національної громади, яка б відстоювала інтереси етнічних українців у цій мультиетнічній державі. Звідси їх низька етнічна самосвідомість, слабка солідарність, недостатня конкурентоспроможність. Українці майже витіснені з великого бізнесу, беззахисні в середньому і малому бізнесі, недостатньо активні в центральних і місцевих органах влади, інформаційному просторі, системі виховання та освіти. Неорганізованість українського етносу призвела до того, що Україна опинилася на першому місці в світі за темпами вимирання населення. Етнос-господар (титульна національність), що повинен нести головну відповідальність за лад в Україні, перебуває у стані дезорганізації та пасивності. Це спричиняє постійні політичні й економічні кризи, неминуче веде до демографічної та екологічної катастрофи в Україні.
  Хата без господаря — це головна причина нинішньої системної кризи. Вихід очевидний: створення, для початку, ЛЕГІТИМНОЇ Української національної громади, яка представлятиме інтереси українського етносу та інтереси української землі в цій мультинаціональній державі — подібно до того, як це роблять інші національно-етнічні спільноти громадян України. 
Потрібно знати, що деякі нації пропагуючи в мультиетнічність в Україні, на своїх Землях-Батьківщинах чітко, жорстко і однозначно заявляють про мононаціональний статус своїх держав. Так, наприклад, Ізраїль посилаючись на факт перевищення частки євреїв в загальній масі населення країни позначки 66,7% законодавчо визначає себе «державою єврейської нації». Але ж частка українців в Україні більша, ніж євреїв в Ізраїлі?!  
  За умов, коли українці-християни вважають себе упослідженими від юдеїв («молодші брати» чи «нові правильні євреї»); ведуть свій родовід від «лона Авраама» і вважають себе нащадками Яфета чи Хама; стоять на рабській позиції «общєчєловєчності» («да какая разніца какой національності чєлавєк»); і як «свідомі раби за переконанням» не здатні на свідоме відстоювання своїх окремішніх національно-етнічних інтересів, - Надзвичайний Священний Собор Постановляє:
  1. Підтримати ініціативу рідновірських громад України про проведення як двохсторонніх, так і багатосторонніх переговорів (консультацій) з усіма рідновірськими релігійними, козацькими, громадськими, дослідницькими та ін. організаціями для спільного проведення Великого Віча (Великої Всеукраїнської Узгоджувальної Ради) Українських Рідновірів з метою можливого проголошення Рідновірів України окремішною особливою націєтворчою спільнотою (етнічною групою) у складі українського народу на новому етапі розвитку споконвічного українського етносу.
  2. Уповноважити Голову Священної Ради ОСІДУ РУНВіри у справах організаційних рунтата Світозара Корнелюка сформувати Робочу групу для ведення відповідних переговорів, з намаганням долучити до цієї справи Повноважних Представників з усіх діючих Релігійних центрів ОСІДУ РУНВірир.