САМОБУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ШЛЯХУ
МОРОЗОВСЬКИЙ РУСЛАН
САМОБУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ШЛЯХУ
1. Україна переживає черговий етап перманентної, безперервної суспільної деформації, яку назвемо Великою Антиукраїнською Кримінальною революцією. Розпочався цей новітній етап в першій половині 90-х років. Рушійною силою цієї революції став криміналітет вітчизняний і міжнародний. Недарма най¬популярнішим, але найоблуднішим гаслом так званої Помаранчевої революції стали відчайдушна народна вимога: «Бандитам – тюрми!» і найбрехливіша обіцянка керівних помаранчевих лібералів: «Багаті поділяться з бідними». Нам, рідновірам не потрібно пояснювати про те, що корені всіх українських національ¬них катастроф лежать в глибині століть, а саме в насильницькій зміні світо¬глядно-концептуальної парадигми українців з традиційної рідновірської, зви¬чає¬во-правової на зловорожу юдо-християнську започатковану в 988 році. Отже, без ліквідації юдо-християнського хаосу в головах українців, неможливо подолати релігійно-засадничий, класово-національний, державно-будівничий, законодавчо-правовий, владно-виконавчий, фінансово-економічний, оборонно-міжнародний, кримінально-судовий, науково-освітній, мовно-культурний, інформаційно-комунікативний, інноваційно-технологічний, виробничо-господарський, медико-оздоровчий, аграрно-селянський, екологічний і всі інші різновиди хаосу в українському суспільстві. Звідси випливають і напрямки діяльності нашого громадського об’єднання ВГОРУ. В тому числі і позиція рідновірів одному з найголовніших питань українського національного поступу, питанні формування владно-виконавчих структур.
2. Облудність усіх комуно-більшовицьких, чи ліберально-космополітичних режимів світової закуліси полягає в гіпертрофічній рекламі одного-єдиного з шести можливих різновидів (монархія, деспотія, аристократія, олігархія, демократія, охлократія) владної організації, а саме – демократії, під машкарою якої насправді махрово-ядучим квітом розквітає олігархо-кримінальна деспотія. Пропагується і з ранку до ранку усіма ЗМІ насаджується глибоко фальшивий стереотип сприйняття демократії, як єдино-можливої організації суспільства. В цьому і полягає найголовніша облуда новітньої історії. Під гаслами так званої демократії боролися з царизмом, проливали ріки народної крові, організовували ГУЛАГИ та Голодомори і Троцький, і Ленін, і Каганович, і Леонід Брежнєв, і влаштував перестройку Михайло Горбачов. Під гаслами так званої демократії обкрадали і далі обкрадають український народ і Кравчук, і Кучма, і нинішні правителі, які нічого не уміють крім підняття цін, підняття (опускання) курсу долара та мільярдних запозичень в МВФ, що, переклавши сам собі 16 млрд. баксів з одного рахунку на інший, нарахує і цей грандіозний борг на наших дітей та онуків.
Отже, так звана сучасна українська демократія у виконанні кримінально-олігархічної хунти не що інше, як найефективніший засіб винищення нації. Недарма кращі уми українського політику му все частіше звертають увагу сус¬пільства на необхідність поновлення монархічного державного правління під назвою Третій Гетьманат. Питання лише в персоналіях, які перекриють шляхи тріумфальної перманентної ходи Великої Антиукраїнської Кримінальної революції, чим відкриють нові обрії Українського Національного Поступу.
3. На завершення – кілька слів наче й не по темі, але по суті. Існує і широко експлуатується деякими теологами підозрілий стереотип рівноправності віровчень. Дехто навіть малює графічні схеми, які зображають різноманітні рівноправні духовні шляхи до Всевишнього через священні книги – біблію, тору, авесту, Велесову Книгу, Мага віру тощо. Залишаючи відкритим питання, чи сповідники тори, наприклад, вважають шлях до Єгови рівноцінним шляхові до Бога сповідників Мага віри, запитаймо, шановні побратими, самі себе, чи справді слід вважати біблію рівноцінною нашим священним книгам? Чи все-таки шлях через біблію – це шлях до нечистої сили, тобто – шлях в протилежному напрямку від, а не до Бога. Отже Рідна Віра українців є самобутнюю і не потребує рівноправності ні з яким іншим віровченням.
САМОБУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ШЛЯХУ
1. Україна переживає черговий етап перманентної, безперервної суспільної деформації, яку назвемо Великою Антиукраїнською Кримінальною революцією. Розпочався цей новітній етап в першій половині 90-х років. Рушійною силою цієї революції став криміналітет вітчизняний і міжнародний. Недарма най¬популярнішим, але найоблуднішим гаслом так званої Помаранчевої революції стали відчайдушна народна вимога: «Бандитам – тюрми!» і найбрехливіша обіцянка керівних помаранчевих лібералів: «Багаті поділяться з бідними». Нам, рідновірам не потрібно пояснювати про те, що корені всіх українських національ¬них катастроф лежать в глибині століть, а саме в насильницькій зміні світо¬глядно-концептуальної парадигми українців з традиційної рідновірської, зви¬чає¬во-правової на зловорожу юдо-християнську започатковану в 988 році. Отже, без ліквідації юдо-християнського хаосу в головах українців, неможливо подолати релігійно-засадничий, класово-національний, державно-будівничий, законодавчо-правовий, владно-виконавчий, фінансово-економічний, оборонно-міжнародний, кримінально-судовий, науково-освітній, мовно-культурний, інформаційно-комунікативний, інноваційно-технологічний, виробничо-господарський, медико-оздоровчий, аграрно-селянський, екологічний і всі інші різновиди хаосу в українському суспільстві. Звідси випливають і напрямки діяльності нашого громадського об’єднання ВГОРУ. В тому числі і позиція рідновірів одному з найголовніших питань українського національного поступу, питанні формування владно-виконавчих структур.
2. Облудність усіх комуно-більшовицьких, чи ліберально-космополітичних режимів світової закуліси полягає в гіпертрофічній рекламі одного-єдиного з шести можливих різновидів (монархія, деспотія, аристократія, олігархія, демократія, охлократія) владної організації, а саме – демократії, під машкарою якої насправді махрово-ядучим квітом розквітає олігархо-кримінальна деспотія. Пропагується і з ранку до ранку усіма ЗМІ насаджується глибоко фальшивий стереотип сприйняття демократії, як єдино-можливої організації суспільства. В цьому і полягає найголовніша облуда новітньої історії. Під гаслами так званої демократії боролися з царизмом, проливали ріки народної крові, організовували ГУЛАГИ та Голодомори і Троцький, і Ленін, і Каганович, і Леонід Брежнєв, і влаштував перестройку Михайло Горбачов. Під гаслами так званої демократії обкрадали і далі обкрадають український народ і Кравчук, і Кучма, і нинішні правителі, які нічого не уміють крім підняття цін, підняття (опускання) курсу долара та мільярдних запозичень в МВФ, що, переклавши сам собі 16 млрд. баксів з одного рахунку на інший, нарахує і цей грандіозний борг на наших дітей та онуків.
Отже, так звана сучасна українська демократія у виконанні кримінально-олігархічної хунти не що інше, як найефективніший засіб винищення нації. Недарма кращі уми українського політику му все частіше звертають увагу сус¬пільства на необхідність поновлення монархічного державного правління під назвою Третій Гетьманат. Питання лише в персоналіях, які перекриють шляхи тріумфальної перманентної ходи Великої Антиукраїнської Кримінальної революції, чим відкриють нові обрії Українського Національного Поступу.
3. На завершення – кілька слів наче й не по темі, але по суті. Існує і широко експлуатується деякими теологами підозрілий стереотип рівноправності віровчень. Дехто навіть малює графічні схеми, які зображають різноманітні рівноправні духовні шляхи до Всевишнього через священні книги – біблію, тору, авесту, Велесову Книгу, Мага віру тощо. Залишаючи відкритим питання, чи сповідники тори, наприклад, вважають шлях до Єгови рівноцінним шляхові до Бога сповідників Мага віри, запитаймо, шановні побратими, самі себе, чи справді слід вважати біблію рівноцінною нашим священним книгам? Чи все-таки шлях через біблію – це шлях до нечистої сили, тобто – шлях в протилежному напрямку від, а не до Бога. Отже Рідна Віра українців є самобутнюю і не потребує рівноправності ні з яким іншим віровченням.
