До другого З'їзду (Представлення "Організаційних засад")
ОРГАНІЗАЦІЙНА ПОБУДОВА ВГО РУ ЗАПОЧАТКОВУЄТЬСЯ НА ЗАСАДАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО МЕРЕЖЕВОГО УПРАВЛІННЯ З УМОВНОЮ НАЗВОЮ “КОЗАЦЬКИЙ ПАВУК”
Суть “козацького павука” або системи мережевих організацій – відсутність єдиного керівного органу й множинність центрів управління. Можуть існувати консультаційні ради керівників осередків або якісь тимчасові координаційні структури (за мереженим принципом побудований Інтернет). Усередині осередків мережі можуть співіснувати найрізноманітніші способи управління, природно, що великий вузол сам ділиться на багато вузлів, але усередині них способи управління можуть бути ієрархічними (як в армії або церкві), демократичними, аморфними (як у сім’ї, де всі знають свої обов’язки і добровільно їх виконують), комбінованими тощо.
Найхарактерніший спосіб мережевого самоврядування – «експертний»; при цьому рішення від усього осередку з конкретного питання приймає людина, яка визнана осередком як найкомпетентніша в даному питанні, вона ж несе всю відповідальність за наслідки рішення. Ще один спосіб управління – «сімейний», – коли лідер осередку має великий духовний авторитет і може відмінити будь-яке рішення, прийняте демократичним самоврядуванням осередку або наполягти на рішенні, проти якого визначились хоч і всі його члени, по суті – це духовний батько. Останніми двома способами зазвичай управлялися даоські осередки, можливо, найдавніші й найдосвідченіші з мережевих організацій.
У мережах утворюються тимчасові співтовариства для вирішення конкретного завдання і вони самоліквідуються після його виконання. Організація має безліч складних зв’язків. Учасник організації може в одному випадку бути керівником своїх керівників у якійсь іншій справі, або рівноправним із ними в третьому питанні. Невеликі первинні осередки можуть спеціалізуватися на якомусь завданні, наприклад, добуванні інформації, аналізі, забезпеченні безпеки, зв’язку тощо. Мережеві громади можуть бути центрами виробництва й джерелами матеріальних засобів, що дуже важливо.
Мережеві організації створюються, коли поки що немає шансів на перемогу силою, а лише розумом і хитрістю. Сила важлива особливо на завершальній стадії боротьби. Мережеві організації можуть широко користуватися легальними методами роботи і традиційними суспільними інститутами, аж до використання парламентських методів боротьби. Засоби ефективної боротьби з мережевими організаціями наразі практично відсутні, але й створити такі організації непросто.
Мережева організація дозволяє з мінімумом витрат «розкрутити» практично будь-кого. При цьому вирішується питання т.зв. «суспільного контролю»: якщо розкручена силами мережі людина починає йти проти руху, його репутація, авторитет і популярність будуть зруйновані так само швидко і з тим же ентузіазмом, як і створювалися.
Те ж стосується і комерсантів. У будь-якій структурі рано чи пізно виявляються люди з підприємницькими здібностями. Їх підтримка – обов’язкова умова існування мережевої організації. Мережеві структури за рахунок своїх розгалужених зв’язків здатні пролобіювати ряд вигідних умов для бізнесу, підготувати ринок збуту, підшукати у своїх рядах ділових партнерів і виконавців. Надалі все залежатиме від персональної відповідальности підприємця перед побратимами по організації.
Бізнес-структури в мережевих організаціях – це не тільки джерело доходу для якоїсь вузької групи осіб, але також і основа матеріально-технічного забезпечення організацій на місцях. Власні фірми дозволяють учасникам руху стати матеріально незалежними, відкриваючи можливість спільного фінансування загальних проектів.
Ще один аспект успішного функціонування мережевих організацій – наявність міцних контактів зі співвітчизниками й однодумцями. Вони можуть прийняти на своїй території людей, грошові й матеріальні ресурси (наприклад, друкарні, редакції й необхідне устаткування). Наразі для українського мережевого фронту союзниками повинні стати московські, білоруські, придністровські, канадські та американські організації, а також співтовариства співвітчизників в інших країнах близького й далекого зарубіжжя.
Мережа, що складається з великої кількости дрібних пересічних організацій і груп, що перетворюються одна в одну, і навіть легальних і нелегальних партій, є дуже складною мішенню як для спецслужб, так і для представників правлячих кланів – ЗМІ.
Спецслужби супротивника часто не в змозі оцінити ступінь загрози й сфери впливу постійно створюваних груп і партій (які нерідко складаються з одних і тих же людей), котрі розпадаються й співпрацюють, що вводить супротивника в оману про реальну чисельність і фінансово-організаційні ресурси опонентів. Одним із найнеприємніших для супротивника з того, що відбувається, – моментальне старіння майже всієї оперативної інформації, зміна ієрархії, зв’язків, шляхів фінансування тощо.
Основні методи роботи мережевих організацій в умовах панування ворожих ЗМІ – індивідуальна робота з людьми, звернення до національних традицій, які зруйнувати досить важко. Дуже важливий елемент роботи: залучення на свою сторону «центрів довіри» – поважних у суспільстві людей: відомих учених, героїв, лікарів, священнослужителів, вчителів (у Нікарагуа сандіністи навіть привертали для цього сільських знахарів). Кожен повинен працювати «зі своїми», тобто із селянами повинен працювати селянин, з інтелігенцією – інтелектуал, із татарами – татарин, з українцями – українець. Якщо «козацький павук» малий і не має явної тенденції до зростання – він приречений.
При «попаданні в тему» і готовности народу, мережева організація починає рости наче снігова куля. За подібним механізмом росли протестантські організації у період Реформації в Європі. Здавалося, що тільки вчора це були невеликі групи проповідників, а вже через декілька років величезні території були охоплені фактично новою вірою, яку жадав народ.
Роль мережевих організацій (демократичних, правозахисних і комерційних), продемонстрована при розвалі СРСР, виявилася настільки істотною, що і після розпаду Союзу «світова спільнота» почала створювати численні фонди, представництва. Як антикорупційний проект, «козацький павук» може взяти під свій контроль систему держзакупівель, як екологічне дослідження – військове виробництво. При чіткій організації та взаємодії, козацький павук може нейтралізувати антинародні дії будь-якого міністерства чи відомства. Нам варто звернутись до досвіду наших Предків та відродити дух козацької гідности. Спираючись на власний інтелектуальний потенціал, відродити і Силу, і Славу, і Волю нашого Народу.
––––––––––––––––––
Частково, в зародковому стані, така рідновірська мережа вже доволі успішно діє. Заважає, щоправда, наша українська дуже вже запущена отаманщина, наша надмірна ревнивість і заздрісність до успіхів найближчого сусіда. Але це можна подолати і діяльність ВГО РУ, з доволі поки що скромними, як зі сторони, результатами це показала – люди з різним богорозумінням і навіть світоглядом “варяться” в казані Об’єднання абсолютно безконфліктно, приходять до спільного знаменника і разом показують приклад, як можна не лише примирити, а й реально об’єднати для спільної справи для початку одинаків-послідовників різних вчень, а надалі й різні різноманітні організації.
Ця діяльність була би ще успішнішою, якби рядові члени різних релігійних, козацьких, культурологічних об’єднань змогли довести до своїх дуже вже ревнивих лідерів, що ВГО РУ у вигляді “козацького павука” зовсім не має наміру займатися ані прозелітизмом, відбираючи у когось адептів, ані “підсиджуванням” самих цих авторитетів, ані “відбирати хліб”, тобто забрати у них роботу. Роботи на ниві Ріновір’я, ой як багато! А ті, хто назбирав біля себе кілька бабусь та дідуганів і сидить на них, як квочка на яйцях, – то з такими нам, скоріш за все, не по дорозі. Та, зрештою, вони відімруть самі собою, за непотрібністю...
Вважаємо, що в ідеалі, Національна Координаційна Рада (НКР) і має бути зібранням лідерів різноманітних рідновірських громад, об’єднань та організацій, де у невимушеній обстановці будуть ухвалюватися рішення, укладатися угоди та накреслюватися перспективні шляхи розвитку.
Суть “козацького павука” або системи мережевих організацій – відсутність єдиного керівного органу й множинність центрів управління. Можуть існувати консультаційні ради керівників осередків або якісь тимчасові координаційні структури (за мереженим принципом побудований Інтернет). Усередині осередків мережі можуть співіснувати найрізноманітніші способи управління, природно, що великий вузол сам ділиться на багато вузлів, але усередині них способи управління можуть бути ієрархічними (як в армії або церкві), демократичними, аморфними (як у сім’ї, де всі знають свої обов’язки і добровільно їх виконують), комбінованими тощо.
Найхарактерніший спосіб мережевого самоврядування – «експертний»; при цьому рішення від усього осередку з конкретного питання приймає людина, яка визнана осередком як найкомпетентніша в даному питанні, вона ж несе всю відповідальність за наслідки рішення. Ще один спосіб управління – «сімейний», – коли лідер осередку має великий духовний авторитет і може відмінити будь-яке рішення, прийняте демократичним самоврядуванням осередку або наполягти на рішенні, проти якого визначились хоч і всі його члени, по суті – це духовний батько. Останніми двома способами зазвичай управлялися даоські осередки, можливо, найдавніші й найдосвідченіші з мережевих організацій.
У мережах утворюються тимчасові співтовариства для вирішення конкретного завдання і вони самоліквідуються після його виконання. Організація має безліч складних зв’язків. Учасник організації може в одному випадку бути керівником своїх керівників у якійсь іншій справі, або рівноправним із ними в третьому питанні. Невеликі первинні осередки можуть спеціалізуватися на якомусь завданні, наприклад, добуванні інформації, аналізі, забезпеченні безпеки, зв’язку тощо. Мережеві громади можуть бути центрами виробництва й джерелами матеріальних засобів, що дуже важливо.
Мережеві організації створюються, коли поки що немає шансів на перемогу силою, а лише розумом і хитрістю. Сила важлива особливо на завершальній стадії боротьби. Мережеві організації можуть широко користуватися легальними методами роботи і традиційними суспільними інститутами, аж до використання парламентських методів боротьби. Засоби ефективної боротьби з мережевими організаціями наразі практично відсутні, але й створити такі організації непросто.
Мережева організація дозволяє з мінімумом витрат «розкрутити» практично будь-кого. При цьому вирішується питання т.зв. «суспільного контролю»: якщо розкручена силами мережі людина починає йти проти руху, його репутація, авторитет і популярність будуть зруйновані так само швидко і з тим же ентузіазмом, як і створювалися.
Те ж стосується і комерсантів. У будь-якій структурі рано чи пізно виявляються люди з підприємницькими здібностями. Їх підтримка – обов’язкова умова існування мережевої організації. Мережеві структури за рахунок своїх розгалужених зв’язків здатні пролобіювати ряд вигідних умов для бізнесу, підготувати ринок збуту, підшукати у своїх рядах ділових партнерів і виконавців. Надалі все залежатиме від персональної відповідальности підприємця перед побратимами по організації.
Бізнес-структури в мережевих організаціях – це не тільки джерело доходу для якоїсь вузької групи осіб, але також і основа матеріально-технічного забезпечення організацій на місцях. Власні фірми дозволяють учасникам руху стати матеріально незалежними, відкриваючи можливість спільного фінансування загальних проектів.
Ще один аспект успішного функціонування мережевих організацій – наявність міцних контактів зі співвітчизниками й однодумцями. Вони можуть прийняти на своїй території людей, грошові й матеріальні ресурси (наприклад, друкарні, редакції й необхідне устаткування). Наразі для українського мережевого фронту союзниками повинні стати московські, білоруські, придністровські, канадські та американські організації, а також співтовариства співвітчизників в інших країнах близького й далекого зарубіжжя.
Мережа, що складається з великої кількости дрібних пересічних організацій і груп, що перетворюються одна в одну, і навіть легальних і нелегальних партій, є дуже складною мішенню як для спецслужб, так і для представників правлячих кланів – ЗМІ.
Спецслужби супротивника часто не в змозі оцінити ступінь загрози й сфери впливу постійно створюваних груп і партій (які нерідко складаються з одних і тих же людей), котрі розпадаються й співпрацюють, що вводить супротивника в оману про реальну чисельність і фінансово-організаційні ресурси опонентів. Одним із найнеприємніших для супротивника з того, що відбувається, – моментальне старіння майже всієї оперативної інформації, зміна ієрархії, зв’язків, шляхів фінансування тощо.
Основні методи роботи мережевих організацій в умовах панування ворожих ЗМІ – індивідуальна робота з людьми, звернення до національних традицій, які зруйнувати досить важко. Дуже важливий елемент роботи: залучення на свою сторону «центрів довіри» – поважних у суспільстві людей: відомих учених, героїв, лікарів, священнослужителів, вчителів (у Нікарагуа сандіністи навіть привертали для цього сільських знахарів). Кожен повинен працювати «зі своїми», тобто із селянами повинен працювати селянин, з інтелігенцією – інтелектуал, із татарами – татарин, з українцями – українець. Якщо «козацький павук» малий і не має явної тенденції до зростання – він приречений.
При «попаданні в тему» і готовности народу, мережева організація починає рости наче снігова куля. За подібним механізмом росли протестантські організації у період Реформації в Європі. Здавалося, що тільки вчора це були невеликі групи проповідників, а вже через декілька років величезні території були охоплені фактично новою вірою, яку жадав народ.
Роль мережевих організацій (демократичних, правозахисних і комерційних), продемонстрована при розвалі СРСР, виявилася настільки істотною, що і після розпаду Союзу «світова спільнота» почала створювати численні фонди, представництва. Як антикорупційний проект, «козацький павук» може взяти під свій контроль систему держзакупівель, як екологічне дослідження – військове виробництво. При чіткій організації та взаємодії, козацький павук може нейтралізувати антинародні дії будь-якого міністерства чи відомства. Нам варто звернутись до досвіду наших Предків та відродити дух козацької гідности. Спираючись на власний інтелектуальний потенціал, відродити і Силу, і Славу, і Волю нашого Народу.
––––––––––––––––––
Частково, в зародковому стані, така рідновірська мережа вже доволі успішно діє. Заважає, щоправда, наша українська дуже вже запущена отаманщина, наша надмірна ревнивість і заздрісність до успіхів найближчого сусіда. Але це можна подолати і діяльність ВГО РУ, з доволі поки що скромними, як зі сторони, результатами це показала – люди з різним богорозумінням і навіть світоглядом “варяться” в казані Об’єднання абсолютно безконфліктно, приходять до спільного знаменника і разом показують приклад, як можна не лише примирити, а й реально об’єднати для спільної справи для початку одинаків-послідовників різних вчень, а надалі й різні різноманітні організації.
Ця діяльність була би ще успішнішою, якби рядові члени різних релігійних, козацьких, культурологічних об’єднань змогли довести до своїх дуже вже ревнивих лідерів, що ВГО РУ у вигляді “козацького павука” зовсім не має наміру займатися ані прозелітизмом, відбираючи у когось адептів, ані “підсиджуванням” самих цих авторитетів, ані “відбирати хліб”, тобто забрати у них роботу. Роботи на ниві Ріновір’я, ой як багато! А ті, хто назбирав біля себе кілька бабусь та дідуганів і сидить на них, як квочка на яйцях, – то з такими нам, скоріш за все, не по дорозі. Та, зрештою, вони відімруть самі собою, за непотрібністю...
Вважаємо, що в ідеалі, Національна Координаційна Рада (НКР) і має бути зібранням лідерів різноманітних рідновірських громад, об’єднань та організацій, де у невимушеній обстановці будуть ухвалюватися рішення, укладатися угоди та накреслюватися перспективні шляхи розвитку.
Іващенко Я.
Повернутись до «"Другий Зїзд ВГОРУ"»
