До Пошанування ШАЯНА ВОЛОДИМИРА ПЕТРОВИЧА
Лист № 0014-А .......................................................... Добродію … ……….
ЯВа від 31.07.2008 ..............................( Рідновірам «…в Украйні і не в Украйні …)
Тема: До Пошанування з нагоди Дня 2 серпня 2008 р. 100-ччя від народження ШАЯНА ВОЛОДИМИРА ПЕТРОВИЧА – Основоположника Відродження Рідної Віри.
Шануймося. Пошановуймо праОтців і праДідів наших аби самим пошанованими бути.
Вашій увазі пропонується написаний Добродієм 27-28.01.2003 р. текст, який на мою думку заслуговує, щоб бути прочитаним перед Громадою Рідновірів у якості Славлення Основоположника Відродження Рідної Віри з нагоди Дня його Пошанування.
Слава Володимиру! Віщуну Великому, який поправ тимчасове рішення Василя (Володимира «Великого») по запровадженню Християнства на Русі і повертає нас до забутої Віри Наших Предків.
Слава! Слава! Слава!
Слава Володимиру, Віщуну Великому, який позбавляє нас від впливу цього жорстокого, людиноненависного і духовно обмеженого божка Яхве(Єгова), який незрозуміло звідки взявся і чого претендує на роль Єдиного Бога. Який обдурює свій обраний ним народ, обіцяючи дати «Землю Обітовану», а тим часом, після водіння 40 років по пустелі (мабуть для того, щоб угамувати обурення після усвідомлення більшістю вчиненого ними колективного (всенародно!) злочину по відношенню до єгиптян по науськанню все того ж «божка») приводить до заселеного уже людьми краю і наказує піти і повбивати їх, вирізати всіх до ноги, не жаліючи ні жінок, ні дітей, ні стариків, ні їх худоби.
Оце так «Земля Обітована». Якщо ще хтось до цих пір не вірить, що це так, нехай розкриє відповідні місця у Біблії (позбавте мене від того Зла, щоб я його зацитовував), або прочитає в цитувальників Біблії, яких вже вдосталь розвелося.
Я ж хочу говорити, відкривати про нашого Бога, Віру в якого повертає нам Володимир, Віщун наш.
Зовсім іншим є наш Бог. Бог Наших Предків. Нам не потрібно в нього просити Землю чи ще щось інше. Він нам сам дав її і все необхідне. Найкращу Землю на всій Землі.
Ми просимо «Дай Боже щастя» в привітаннях один до одного. Як розповідає із своїх дитячих спогадів Володимир Шаян. Причому, цими словами ми вітаємося не де попало, а :
«Дай Боже Щастя» кажемо женцям у полі, косарям, плугатарям, а зокрема тим, що ідуть на працю ранком. Тоді на дорозі на-віть треба їх так здоровити».
Це єдине, коли ми просимо і, що ми просимо у нашого Бога. Дати нам Щастя в нашій праці. Дати нам натхнення в праці-творенні, від якої ми й перебували б в стані «щастя» – злиття в творчості «з Богами воєдино». Як про це сказано у Велесовій Книзі: «а ум великий божий є єдиний з нами, і тому творимо і говоримо з богами воєдино.».
«Це не просто привіт», – як пояснює далі в своїй книзі «Віра Предків Наших» Володимир Шаян, – «це обряд. Що більше – це благословення. Це бажання щасливих щасливим, щоб їм Бог дав щастя. Щастя від того немов прибуває. Душа спалахує відчуттям і усвідомленням переживаного стану щастя.» Власне, це є конкретні-ше описане відчуття отого з Велесової Книги: «творимо і говоримо з богами воєдино».
Взагалі ж, ми (в розумінні, наші прабатьки) нічого не просимо у нашого єдиного в своїй багатопроявності Бога. Ми його тільки славимо за все, що Він нам дає, за те, що ми в ньому є.
Другу лекцію сходження по шляху удосконалення свого розуміння Віри Предків Наших, яким він ділиться з нами, прочитав йому його вуйко, про те, скільки є богів, про вживання слова «Бог» в множині.
Після чого Віщун наш і Вчитель знайомить нас з подібним вживанням слова «Бог» у написі Дарія на його могилі, на скелях.
В тому свідченні Дарія, немовби, робиться спроба реставрації (тепер нам так видається після наших в цьому втратах, насправді ж то є запозичення), відновлення нашого первісного розуміння Бога.
Далі Віщун наш і Учитель показує в своїй книзі, що слово-назва одного з найбільших Богів Дарія хоч і звучить по-іншому, але означає те саме, що й у нашого:
«А це слово «АГУРА-МАЗДА» означає – Блаженне Світло, Найвище Світло, Найвище Щастя, Найвище Добро.
Найвищого Бога – Єдиного Бога, – Джерело-Праджерело Світла і Світу як Ласкавості (себто простіше) Любові, як Щастя-Добра.
Одним словом, це те саме поняття, що ми його знайшли у нашому рідному слові-праслові, яке звучало СВАРОГ.»
Але сама концепція «...многих Богів Народів і Одного Найбільшого», в якій «Боги Народів повинні співпрацювати і співдіяти в цьому напрямі, в цьому ділі їх Найбільшого Бога» руйнує наше прадавнє розуміння Бога.
Немає Бога меншого чи Бога Більшого, Бога одного народу чи Бога кількох народів. Є Єдиний в своїй багатопроявності, в багатстві різноманіття сприйняття Світу і нас самих, як існування Живого Буття.
Він проявляється в тому чи іншому з'явищі в більшій чи меншій мірі рівно в тій кількості, в якій це потрібно в той чи інший час. А тому безглуздо говорити про його окремий прояв в чомусь, як божество більше (чи менше) від якогось іншого (інших) божеств, бо всі вони є, суть, проявами одного і того ж Бога.
Ось чому в нашій концепції «творення багатобожжя» лежить зовсім інша причина ніж це спостерігається в приведеній в книзі Шаяна концепції багатобожжя, зафіксованій в тексті на могилі Дарія.
Як покаже далі в своїй книзі Володимир Великий Віщун і науково обґрунтує з допомогою Індо-европейського порівняльного мовознавства, що слово «СВАРОГ», від якого походять інші назви Богів, як з нашого пантеону, так і на грунті всієї Індо-европейскої мовної групи, все більш впевнено набирає ваги первинності. В тому числі і частка «АГУРА» в складному слові «АГУРА-МАЗДИ», назви, згадуваного уже найбільшого Бога із Пантеону Богів Дарія, походить від кореня СУР, із якого розвивається слово «СВАРОГ». Частина «МАЗДИ» відноситься до назви, місцевого Бога.
Тепер зрозумілою стає клятвенна завіра Дарія про те, що він із роду Аріїв, яку він вибив на камені в скелях. А чи Вам зрозуміло, добродії, чому їм так хочеться «запозичати» (тобто, привласнювати) в нас: один на скелях вибиває, що він «Арій, Арійського сімені»; інші, що це, мовляв, вони «рускіє». Ми ж про це не кричим, ми ними є.
Причому, наше розуміння Бога, як воно подане в «Вірі Предків Наших» – єдине, як єдиний сам Бог і нічого іншого тут придумати не можна, щоб воно не суперечило істині.
Адже дійсно так. Розглянувши концепцію розуміння бога на основі греко-римського пантеону богів, спостерігаємо їх надзвичайне стягнення з Неба на Землю (Олімп) і уподібнення образу людському. Християнська і Магометанська концепції, по суті, є намагання повернутись назад на Небо «відштовхнувшись від Олімпу» і образу людського. Але це вже не те (гріхи вже не пускають), «зіпсована» первинність відчуття Бога, відчутна надуманість і неприродність цих відчуттів. Іншими словами, порівнюючи концепції розуміння бога Віри Наших Предків і в перелічених концепціях можна сказати так: якщо в Вірі Наших Предків Бог Творить Людину, то в перелічених концепціях людина намагається «творити» (точніше, видумує ) Бога, ось чому в результаті виходить щось до Нього протилежне.
У випадку з концепцією підтриманою Дарієм, як уже говорилося раніше, відчутне «запозичення» розуміння Великого Бога із Віри Наших Предків, якому намагаються підпорядкувати пантеон із розрізнених менших богів. Оскільки ж із розрізненого ціле не створиш, то й не дивно чому він розпався. Тому спроба Дарія повторити те, що само собою виникло (усвідомилось) у нас, не удалась.
І в цьому суть нашої «Первородності», про яку сповіщає Віщун наш Володимир Великий (що «переяв» Славу Василя (Володимира Хрестителя), «поправши» його розпорядження), і, яка потвержена Велесовою Книгою:
«Наша стара мова така старинна!
І ось, Книга Велеса – це документ нашої первісності.
ЦЕ НАША ПЕРВОРОДНІСТЬ !
МИ ЇЇ НЕ ВІДРЕЧЕМОСЯ НІКОЛИ !
А разом з тим у Книзі Велеса видвигнений культ Київа, як Батька. Київа від Кия. А сам КИЙ був сином прабатька ОРІЯ, себто АРІЯ, чи АРІЯМАНА із Авести і Рігведи. І це цілковито відповідає історичній правді.»
Отже, ми повинні захищати своє ПЕРВОРОДСТВО, не давати його комусь привласнювати чи викривляти.
Славімо ж Віщуна нашого, який «Є ЗНАРЯДДЯМ ДУХУ, що творить Нову добу історії».
Слава Володимиру, Великому Віщуну!
Слава! Слава! Слава!
Післяслова: (ЯВа) Сталося – Волхви…повертаються!
ЯВа від 31.07.2008 ..............................( Рідновірам «…в Украйні і не в Украйні …)
Тема: До Пошанування з нагоди Дня 2 серпня 2008 р. 100-ччя від народження ШАЯНА ВОЛОДИМИРА ПЕТРОВИЧА – Основоположника Відродження Рідної Віри.
Шановний ………………!
Шануймося. Пошановуймо праОтців і праДідів наших аби самим пошанованими бути.
Вашій увазі пропонується написаний Добродієм 27-28.01.2003 р. текст, який на мою думку заслуговує, щоб бути прочитаним перед Громадою Рідновірів у якості Славлення Основоположника Відродження Рідної Віри з нагоди Дня його Пошанування.
01 03
27 По
28 Ві
27 По
28 Ві
Сталося!
Слава Володимиру! Віщуну Великому, який поправ тимчасове рішення Василя (Володимира «Великого») по запровадженню Християнства на Русі і повертає нас до забутої Віри Наших Предків.
Слава! Слава! Слава!
Слава Володимиру, Віщуну Великому, який позбавляє нас від впливу цього жорстокого, людиноненависного і духовно обмеженого божка Яхве(Єгова), який незрозуміло звідки взявся і чого претендує на роль Єдиного Бога. Який обдурює свій обраний ним народ, обіцяючи дати «Землю Обітовану», а тим часом, після водіння 40 років по пустелі (мабуть для того, щоб угамувати обурення після усвідомлення більшістю вчиненого ними колективного (всенародно!) злочину по відношенню до єгиптян по науськанню все того ж «божка») приводить до заселеного уже людьми краю і наказує піти і повбивати їх, вирізати всіх до ноги, не жаліючи ні жінок, ні дітей, ні стариків, ні їх худоби.
Оце так «Земля Обітована». Якщо ще хтось до цих пір не вірить, що це так, нехай розкриє відповідні місця у Біблії (позбавте мене від того Зла, щоб я його зацитовував), або прочитає в цитувальників Біблії, яких вже вдосталь розвелося.
Я ж хочу говорити, відкривати про нашого Бога, Віру в якого повертає нам Володимир, Віщун наш.
Зовсім іншим є наш Бог. Бог Наших Предків. Нам не потрібно в нього просити Землю чи ще щось інше. Він нам сам дав її і все необхідне. Найкращу Землю на всій Землі.
Ми просимо «Дай Боже щастя» в привітаннях один до одного. Як розповідає із своїх дитячих спогадів Володимир Шаян. Причому, цими словами ми вітаємося не де попало, а :
«Дай Боже Щастя» кажемо женцям у полі, косарям, плугатарям, а зокрема тим, що ідуть на працю ранком. Тоді на дорозі на-віть треба їх так здоровити».
Це єдине, коли ми просимо і, що ми просимо у нашого Бога. Дати нам Щастя в нашій праці. Дати нам натхнення в праці-творенні, від якої ми й перебували б в стані «щастя» – злиття в творчості «з Богами воєдино». Як про це сказано у Велесовій Книзі: «а ум великий божий є єдиний з нами, і тому творимо і говоримо з богами воєдино.».
«Це не просто привіт», – як пояснює далі в своїй книзі «Віра Предків Наших» Володимир Шаян, – «це обряд. Що більше – це благословення. Це бажання щасливих щасливим, щоб їм Бог дав щастя. Щастя від того немов прибуває. Душа спалахує відчуттям і усвідомленням переживаного стану щастя.» Власне, це є конкретні-ше описане відчуття отого з Велесової Книги: «творимо і говоримо з богами воєдино».
Взагалі ж, ми (в розумінні, наші прабатьки) нічого не просимо у нашого єдиного в своїй багатопроявності Бога. Ми його тільки славимо за все, що Він нам дає, за те, що ми в ньому є.
Другу лекцію сходження по шляху удосконалення свого розуміння Віри Предків Наших, яким він ділиться з нами, прочитав йому його вуйко, про те, скільки є богів, про вживання слова «Бог» в множині.
Після чого Віщун наш і Вчитель знайомить нас з подібним вживанням слова «Бог» у написі Дарія на його могилі, на скелях.
В тому свідченні Дарія, немовби, робиться спроба реставрації (тепер нам так видається після наших в цьому втратах, насправді ж то є запозичення), відновлення нашого первісного розуміння Бога.
Далі Віщун наш і Учитель показує в своїй книзі, що слово-назва одного з найбільших Богів Дарія хоч і звучить по-іншому, але означає те саме, що й у нашого:
«А це слово «АГУРА-МАЗДА» означає – Блаженне Світло, Найвище Світло, Найвище Щастя, Найвище Добро.
Найвищого Бога – Єдиного Бога, – Джерело-Праджерело Світла і Світу як Ласкавості (себто простіше) Любові, як Щастя-Добра.
Одним словом, це те саме поняття, що ми його знайшли у нашому рідному слові-праслові, яке звучало СВАРОГ.»
Але сама концепція «...многих Богів Народів і Одного Найбільшого», в якій «Боги Народів повинні співпрацювати і співдіяти в цьому напрямі, в цьому ділі їх Найбільшого Бога» руйнує наше прадавнє розуміння Бога.
Немає Бога меншого чи Бога Більшого, Бога одного народу чи Бога кількох народів. Є Єдиний в своїй багатопроявності, в багатстві різноманіття сприйняття Світу і нас самих, як існування Живого Буття.
Він проявляється в тому чи іншому з'явищі в більшій чи меншій мірі рівно в тій кількості, в якій це потрібно в той чи інший час. А тому безглуздо говорити про його окремий прояв в чомусь, як божество більше (чи менше) від якогось іншого (інших) божеств, бо всі вони є, суть, проявами одного і того ж Бога.
Ось чому в нашій концепції «творення багатобожжя» лежить зовсім інша причина ніж це спостерігається в приведеній в книзі Шаяна концепції багатобожжя, зафіксованій в тексті на могилі Дарія.
Як покаже далі в своїй книзі Володимир Великий Віщун і науково обґрунтує з допомогою Індо-европейського порівняльного мовознавства, що слово «СВАРОГ», від якого походять інші назви Богів, як з нашого пантеону, так і на грунті всієї Індо-европейскої мовної групи, все більш впевнено набирає ваги первинності. В тому числі і частка «АГУРА» в складному слові «АГУРА-МАЗДИ», назви, згадуваного уже найбільшого Бога із Пантеону Богів Дарія, походить від кореня СУР, із якого розвивається слово «СВАРОГ». Частина «МАЗДИ» відноситься до назви, місцевого Бога.
Тепер зрозумілою стає клятвенна завіра Дарія про те, що він із роду Аріїв, яку він вибив на камені в скелях. А чи Вам зрозуміло, добродії, чому їм так хочеться «запозичати» (тобто, привласнювати) в нас: один на скелях вибиває, що він «Арій, Арійського сімені»; інші, що це, мовляв, вони «рускіє». Ми ж про це не кричим, ми ними є.
Причому, наше розуміння Бога, як воно подане в «Вірі Предків Наших» – єдине, як єдиний сам Бог і нічого іншого тут придумати не можна, щоб воно не суперечило істині.
Адже дійсно так. Розглянувши концепцію розуміння бога на основі греко-римського пантеону богів, спостерігаємо їх надзвичайне стягнення з Неба на Землю (Олімп) і уподібнення образу людському. Християнська і Магометанська концепції, по суті, є намагання повернутись назад на Небо «відштовхнувшись від Олімпу» і образу людського. Але це вже не те (гріхи вже не пускають), «зіпсована» первинність відчуття Бога, відчутна надуманість і неприродність цих відчуттів. Іншими словами, порівнюючи концепції розуміння бога Віри Наших Предків і в перелічених концепціях можна сказати так: якщо в Вірі Наших Предків Бог Творить Людину, то в перелічених концепціях людина намагається «творити» (точніше, видумує ) Бога, ось чому в результаті виходить щось до Нього протилежне.
У випадку з концепцією підтриманою Дарієм, як уже говорилося раніше, відчутне «запозичення» розуміння Великого Бога із Віри Наших Предків, якому намагаються підпорядкувати пантеон із розрізнених менших богів. Оскільки ж із розрізненого ціле не створиш, то й не дивно чому він розпався. Тому спроба Дарія повторити те, що само собою виникло (усвідомилось) у нас, не удалась.
І в цьому суть нашої «Первородності», про яку сповіщає Віщун наш Володимир Великий (що «переяв» Славу Василя (Володимира Хрестителя), «поправши» його розпорядження), і, яка потвержена Велесовою Книгою:
«Наша стара мова така старинна!
І ось, Книга Велеса – це документ нашої первісності.
ЦЕ НАША ПЕРВОРОДНІСТЬ !
МИ ЇЇ НЕ ВІДРЕЧЕМОСЯ НІКОЛИ !
А разом з тим у Книзі Велеса видвигнений культ Київа, як Батька. Київа від Кия. А сам КИЙ був сином прабатька ОРІЯ, себто АРІЯ, чи АРІЯМАНА із Авести і Рігведи. І це цілковито відповідає історичній правді.»
Отже, ми повинні захищати своє ПЕРВОРОДСТВО, не давати його комусь привласнювати чи викривляти.
Славімо ж Віщуна нашого, який «Є ЗНАРЯДДЯМ ДУХУ, що творить Нову добу історії».
Слава Володимиру, Великому Віщуну!
Слава! Слава! Слава!
Післяслова: (ЯВа) Сталося – Волхви…повертаються!
Інформація
"Гості" не можуть коментувати дану новину.
