Руслан
Юрійович
Морозовський - поет рідновір

Надзвичайна концентрація думки й образу, які просто ви-стрілюють і влучають у ціль, пробуджуючи свідомість сплячих – така поезія Руслана Морозовського. 

Вона звучить як стародавня кобзарська дума. Парадокса-льність порівнянь оголює ту неймовірну прірву, яка пролягла між давнім героїчним чином українських лицарів і злочинною діяльністю сьогоднішніх демократів, лібералів та олігархів, які, втративши сором, кидають нашу обідрану державу в пащу світових глобалізаторів. 

Автор хоче до кожного українського серця донести болючу Правду про зраду Рідних Богів, щоб воскресити прагнення відродити Рідну Віру.

Така громадянська позиція засвідчує виняткову рису особис¬тості поета, а саме - сувору чоловічу мужність, уміння відверто дивитись правді у вічі, щоб поборювати негативні прояви рабського мислення, які були нав'язані нашим слов'янським Предкам тисячоліття тому...


Вашій  увазі  пропонуються  декілька  віршів   із   збірки  "Поклик роду",  а  також [ ВІДЕО ], в якому автор читає свої вірші 





Не будуйте попівського раю

......................................."Церков-домовина
.......................................Розвалиться і з-під неї
.......................................Встане Україна."
.................................................Тарас Шевченко

Припиніть ви, нарешті, про маму
Та погляньте навкруг - тут і там
Українки стоять табунами
Пропонують себе бардакам.

На борщі заробляють, на каші.
Як на глині під час толоки.
Не обходять їх стогони ваші
Ні про мови, ні про язики.

Серед них малолітні вагітні,
Катерини безумно круті,
Чорні вдови, повії бездітні
У єдинім голоднім гурті

Не вгава ані гнів, ані смуток.
Та, здається, що світ остовпів,
Бо тим більше число проституток,
Чим численіша зграя попів.

Припиніть лицемірні молитви
На мозолі та на рушники, -
Не бува перемоги без битви,
Тільки в бій не підуть бардаки.

Не піднімуть на ворога дрюччя,
Будуть смирні, як сірі воли.
Припиніть на Тарасові кручі
Будівництво хреста Кабали.

Не брешіть на святого Тараса.
Не зганяйте народних страждань
До юдейського іконостаса
На смердючий молитись Йордан.

Не будуйте попівського раю.
Придивіться - з народного дна
Крізь імлу, що його огортає,
Видибає вогонь Перуна.

05.11.2003



Олігархи брехні

Олігархи брехні, батюшки протопопи,
Це під ваш Отче-наш обідрали народ,
Розорили село керівні остолопи
І чума геноциду повзе в наш город.

Це під ваш Отче-наш, холуї синагоги,
Продають "за бугор" і рабів і рабинь.
Це під ваш Отче-наш провідні демагоги
Заховали знання в словеса павутинь.

Це під ваш Отче-наш асмодеї хрестаті
Рідну Віру від юні ховають в імлі.
Це під ваш Отче-наш у секретаріаті
Президента планують розпродаж Землі.

Це під ваш Отче-наш запустіння заводів
І глобальна розпуста і трастів міраж;
Комсомольська облуда під глум ляльководів,
Це під ваш Отче-наш, це під ваш Отче-наш.

Це під ваш Отче-наш алілуйщики чорні
Адвентисти, мормони та свідки єгов
Українські грунти розкрадають моторно
І до смертних врагів пропагують любов!

Це під ваш Отче-наш оріян позолота
В Ізраїлі блищить, а не в рідній казні.
Це під ваш Отче-наш процвітає підлота
І розбрати церков, і безумство гризні.

Це під ваш Отче-наш продали Криворіжжя,
Розпатякали янкам секретний секрет,
І здали москалям, як колись
Запоріжжя, Всю потугу флотів і крилатих ракет.

Це під ваш Отче-наш навіть Вєрка Сердючка
До Європи везе Сатани антураж
І знущається з вас, як задрипана сучка.
Це під ваш Отче-наш, це під ваш Отче-наш.

Олігархи брехні, батюшки протопопи,
Це під ваш Отче-наш обідрали народ,
Розорили село керівні остолопи
І чума геноциду повзе в наш город.

2007

Виручаймо козак козака

Українці, ми публіка чемна,
І тому в нас панує лихвар.
А нахабна брехня чужоземна –
Це для нас наймодніший товар.

По життєвій дорозі до моргу
Нас веде псевдовіра сліпа,
Ми міняєм попа на парторга,
А парторга ізнов на попа.

Нам обман, як на чоботи вакса,
Як лампаси на сині штани.
Ми міняєм Ісуса на Маркса,
Нам обидва - ікони вони.

Нам потрібні гареми турецькі,
Бо куди б ми здавали сестер,
Поки хитрі юфи та жванецькі
Обхохмили нас, наче тетер?

Ніби й справді для того з народу
Лився поту кривавий потік,
Щоб який-небудь зайда-заброда,
Обшахраївши націю, втік...

На козацькім, на ріднім просторі
Бусурман демонструє нам честь –
Він залазить на Київські гори,
Він будує на горах мечеть.

Навчання нам до м'якого місця,
Ми не хочемо вчитись, хоч плач,
Нам би дрантя з чужого охвістя
Та на шию чужий налигач.

Обдеруть нас хай банки та трасти,
Бо для того й існують вони,
А дозволять нам трішечки красти –
Ми щасливі тоді, як слони. -

Без чужинця не зробимо кроку,
Служим вірним йому холуєм,
А якщо і народим пророка –
Ми негайно його продаєм.

Не потрібно нам Рідної Віри,
Не потрібен прадавній обряд...
І тому нас жеруть бузувіри
Цілу тисячу років підряд.

Але навіть беззахисні вівці
Чують нюхом ходу хижака.
Схаменіться, брати українці,
Виручаймо козак козака!

І громи розумової битви
Виб'ють клином безвиході клин.
І збагне рятівні алгоритми
Української матері син.

1995


Бараняча демократія

Коли гризуни засідали в журі,
Місця керівні позаймали щурі.
А як барани посідали в журі,
На інші місця пересіли щурі.

А перші місця зайняли хижаки:
Удави, шакали, гієни, вовки.
Чому хижаки перемог досягли?
Бо ті барани демократи були.

15.04.2006



Бомжі на межі

Збирались бомжі на межі
Черстві споживати коржі.
Гукали до них сторожі:
"Анумо, бомжі, від межі!"
Від ляку хололи бомжі
Неначе голодні моржі.

Бомжам би втекти від межі,
Та навколо луки чужі,
Чужі рубежі, гаражі
Ще й ікла собак, мов ножі.

Плазуйте, бомжі, як вужі,
Але і ліси вам чужі,
Байраки, шовки ковили,
Бо землю бомжі продали.

2007



Глобалізм

Як ми дружно рвонули в "духовне",
Занедбавши матерію геть.
Нас цікавить глобально-церковне,
А не рідне життя і не смерть.

Безробіття нас не колихає,
Ми муруєм капища попам.
А тубільці Міклухо-Маклая
Наклепають комп'ютерів нам.

Нас одягнуть китайці та турки
У бавовняне та шкіряне.
Ми під марші бравурної "Мурки"
Подамося в глобальне турне.

Ми прислужимся там європейцям,
Тим же туркам, як справжнім панам.
А лани подаруєм корейцям,
Хай цибулю вирощують нам.

Отаке розподілення праці
Нагодує голодні роти.
Нас, добродії, вже африканці
Виліковують від наркоти.

Ми не можем ніяк без єврея,
Де ж бо взявся б тоді глобалізм,
Шоу-бізнес, Мойсей, лотерея,
Комунізм і марксизм-ленінізм?

Хто очолив би телеканали?
Хто привласнив би СтальКриворіж?
Хто ринкові б нам дав ідеали?
І закон про законний грабіж?

Хто матерію нам та ідею
Роз'єднав би, як душу і плоть?
Хто, козаче, аби не юдеї,
На слов'ян одягнув би оброть?

7.06.2005

 

(Кількість білого населення
на земній кулі нині становить 8% проти
50% на поч. 20ст.)

Я білий світ люблю,
А в чорну тьму не вірю.
Я білий цвіт люблю,
Прозору воду ллю,-
Змиваю чорний бруд,
Як мию білу шкіру.
Я чорного нічого не люблю.

Я не люблю злодюг -
Керманичів хаосу.
Чорнобильського зла,
Вселенської біди.
Люблю блакить очей.
Люблю русяву косу.
Люблю красу дівочої ходи.

Я підлих не люблю,
Як біль радикуліта.
І хохмача кривлянь
Огидних не терплю.
І жирної щоки
Небритого семіта
В телеекрані також не люблю.

Я люто не люблю
Провладного дебіла,
Що надра та грунти
На продаж виставля.
Я не люблю, коли
Моя землячка біла
Народжує небіле немовля.

Я не люблю, коли
Національний сором
Не проявляє дій,
А тане, наче віск.
Я не люблю, коли
Не кряче чорний ворон,
Сідаючи на вражий обеліск.

Я чорних не люблю
Любителів облуди -
Сектантів, проповідників, ченців.
Але люблю, коли
Крокують білі люди
Під прапорами білих праотців.