"Про Перуна знання Таємне" з Коментарями Добродія
Пошанування з нагоди
Дня 2 серпня 2009 р. 101-ччя від народження
ШАЯНА ВОЛОДИМИРА ПЕТРОВИЧА – Основоположника Відродження Рідної Віри.
До Вашої уваги повний текст Пісні «Про Перуна знання Таємне» Шаяна В. П., а також до неї Коментарі Добродія, що додаються.
Пропонується читачеві на описані події в Пісні поглянути як на модель Народження всеСвіту (сотворення світу), що є оновленим розумінням Українцями Світогляду своїх Предків.
До Вашої уваги повний текст Пісні «Про Перуна знання Таємне» Шаяна В. П., а також до неї Коментарі Добродія, що додаються.
Пропонується читачеві на описані події в Пісні поглянути як на модель Народження всеСвіту (сотворення світу), що є оновленим розумінням Українцями Світогляду своїх Предків.
Саме це в "Коментарях..." Добродій і намагається показати.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
.....П І С Н Я:.. Початок..Продовж-1 ..Продовж-2 .. Продовж-3 .. Закінчення
КОМЕНТАРІ:...Початок..Продовження-1 Продовження-2 ... ... ...
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
ПРО ПЕРУНА ЗНАННЯ ТАЄМНЕ
...................................................................................ангеліому
...................................................................................– сплячій душі
...................................................................................святого лицаря,
............................................................................//...пісню мою присвячую
............................................................................................///Θ Володимир
.............Існує вогонь найсвятіший.
.............Кришталі етеру палають у ньому як паливо. А він же горить у етері, а етер у ньому полум’ям розцвітає.
.............А найясніша світлість його світла – це істота Перуна.
.............І полум’ям цим палаючи, вічна розкіш Вішну всі вселенні всепронизує.
.............Цей вогонь найсвятіший хай лицар Перуна у своєму серці як вогненну жертву розпалює.
.............А той є лицарем Перуна, що на жертовнику святої ідеї і життя свого творить жертву цілопалення
☼01☼
☼
☼
.............А існує такий час серед вічностей, в якому боги не розуміли своєї істоти.
.............Тоді Борута загарбав владу над всесвітом і над богами. Задрижали небесні перед силою розпружень безодні. А він – Борута, викидами ненаситних пащ проковтував цілі покоління богів і світів.
.............Розпутались сили хаосів в розховстаних розпруженнях. Ріс у потугу Вритра. Мучились боги і затужили за небуттям. Бігли в потворні пащі. Або, бажаючи наслідувати Боруту, самі насильно придавлювали світи і з Борутою зростаючися в єдність, в його пащеки перепотворились.
.............І від тоді сила богів сталася також участю Вритри. А темінь запанувала над всім, пригнічуючи світло. Терпіння було всеістотою, а пекло мук було усесвітом.
.............А над облогом світляних небес віяв дух темені і хаосу. А світила богів блимали у князівстві Борути.
.............І тільки Брагман-Святогор, і тільки сімох Праволхвів і тільки найблагородніші з богів тривали на недоступних вершках у Срібній Землі серед молитв і аскези.
.............Тоді народився Перун у найглибшій неволі богів.
.............І мовили три віщуни:
.............– Він є сином Бога Незнаного.
.............І мовили три маги:
.............– Він є втіленням Бога Незнаного.
.............І мовило сім Праволхвів:
.............– Він є Богом Незнаним!
.............А відоме було у споконвічних Ведах, що Перун спасе богів і прославить їх плем'я. А було йому призначено об'явити богам незнану їм їх сутність.
.............І зложили йому поклін три маги.
.............А ніхто не знав, що це із Срібної Землі прибуло трьох Праволхвів.
.............А міг був Борута Тисячепащий пожерти боже немовлятко заки вимовив би Перун своє перше слово. Але в писі своїй думав, що переміг його призначення. А в жадобі своїй надіявся, що заволодіє його знанням і духом і що буде йому служити наймогутніший із богів.
.............Велів його виховати пастирям, думаючи, що здалека від гідностей, почестей і пишності, як теж без знання богів і святих Вед, виросте із нього марний пастух, несвідомий своєї сутності.
.............І сказали боги:
.............– Як же це могло би бути, щоб наймолодший з богів міг творити нашу сутність, коли чейже ми живемо вже від віків. А як перед нами існував хаос, то ж слушно є, щоб володів над нами володар хаосу.
.............І погордили нужденним пастирем.
.............А він же ріс серед диких скель, що говорили йому про приспані потуги, серед зір, що говорили йому про розбуджені сонця, серед весен і цвітистих ігор, що об'явили йому істоту творчої розкоші.
.............А туга пастушої флояри проявила йому світи ще не сотворені.
.............Зачав тоді грати на пастушій флоярі.
.............І здивувалися браття його пастирі, що так дивно виспівував їх душу, що такі туги в них пробудив, немов би мали сотворити нові сонця.
.............І вони навіть не спостереглись, як піснею він перемінив їх у своїх лицарів.
.............А як серце чистих лицарів відчуває вождя, так вони мовили:
.............– Коли б ти вів нас на смерть найбільш жорстоку, хочемо іти з тобою.
.............Так повстав Орден Лицарів Сонця.
.............Бо справді сонцем богів і світів є Перун.
.............Тоді небесний беркут сповістив йому час його призначень, складаючи біля його ніг галузку соми.
.............Привів своїх пастирів перед Вритру і мовив:
.............– Бажаю мати лиш стільки землі, як далеко лунає голос моєї флояри.
.............І втішив Вритра, що вождь богів бажає стати ватажком пастухів.
.............Скликав, отже, богів до Срібної Землі і мовив:
.............– Оце, побачите, як князь богів бажає стати старшим гайдарем. Буде мати навіть свою державу таку велику, як далеко чути флояру пастуха.
.............Тоді Перун, бог вічно молодечий, зачав грати на флоярі.
.............Розвіяв йому вітер золоте волосся як гриву. А величаво збудоване чоло, а сильні і рухомі ніздрі, а благородно вирізьблені уста говорили про львину природу його духа. А коли вдихував гірський вітер, то знати було, що має він орлину грудь і що звик змагатись із надхмарною бурею.
.............Зраділи серця богів на вид його.
.............Але Вритра глядів з погордою на срібну сорочку і здорове, опалене тіло пастуха.
.............А розвіяв йому вітер золоте волосся як гриву на чолі льва.
.............І тоді поплила пісня.
.............І грав немов би пастушину задуму, грав полудневий легіт дозрілої весни, грав буйні квіти, що дишуть з тисяче-барвних чаш гаряче кохання сонця, грав келехи повні пахучого споєння, грав віддих меду і живиці.
.............А потім до танку закликав своїх легінів, як вовнистість їх м'язів розпалював, щоб танець з них викресати бутний та охочий, ядерний та ярий.
.............А потім грав немов би мужеську їх міць і радість своєвільних ігор.
.............Грав немов би беззмисл весняних потуг, коли життя кипить і понад береги переливається.
.............Грав жару віддихів жагучу і вогненну, грав споєння розшуміло крови, грав розливи розкоші любови богів і людей.
.............Грав розбурені витриски насіння могучого, грав стихію життя, все потугу жаги космічної.
.............І подобалась Вриті Перунова пісня.
.............Бо був він ще здібний зрозуміти жагу.
.............І тому сутністю світа і духом її називав, а найвищу правду почитав як обнажену жагу. А коли заволодів богами то думав, що є володарем правди.
.............І тішився, що Індра нічого нового звістити не може.
.............Здивувались боги у захопленні. А вважаючи, що Перун прославляє потугу їх плідності і розкішність їх любовних ігор, як сутність богів, зрозуміли, що ця сутність є вищою від тисячепащої безформності грабезладу. Відчули гідність своєї раси і біль свого пониження і може були б вони запрагнули побачити Перуна своїм князем, якби він у цьому місці пісню свою закінчив був.
.............А божок Пан упоївся його піснею найміцніше. Бо, чейже, і він володів її мистецтвом, бо, чейже, і він водив богів до упоєнь бакхічних захоплень. Але не знала його флейта такої потуги, такої глибині і такої ясної нагості об'явлення. Він один розумів, що було в цій пісні щось, чого він ніколи заграти не зуміє. Він зрозумів, що пісня Індри була лиш прелюдією. Він один чув у глибині цієї пісні передвісті ще не проявлених діонізійських потуг.
.............І дальше пісня поплила.
.............Тугу Перун розсновував, вигравав сонність полудневої спеки, блаженність розкішних зімлінь.
.............А потім грав прагнення холоду і вів своєю піснею богів на гірські висоти, де весна щойно світала. Тріснула з флояри свіжість потоків, брильянти водопадів, райдуги поранків. Розгорілися блески сніжних вершків іздалека, а небесні сонця розсвічували найчистіші розблиски розсвітанків.
.............Віяла із флояри весна щораз молодша, аж врешті розплилася у невловимій тузі. Не було вже весни, лиш якесь її передвістя легке, легітне тхніння, – якби із найчистішої її душі повстало. І тільки захоплення соловейка нагадувало ще небесним їхню землю.
.............А потім замовк навіть соловейко, а орлиний зов прозвучав натхненно і з своєї пісні країну космічної весни викришталив.
.............Рвалася душа до світів незнаних, до божої творчості затужила.
.............Грав лицарську душу, волю розжарював, жагу духа розпалював.
.............Рвав до потуг ще незбагненних.
.............Гримів як на сто рогах буй турових якийсь поклик божих витязів, зазоряний, засонячний.
.............А потім розшумілись бої розшалілі, але були вони якісь чисті, невловимі і як танок натхненні.
.............Гримів як на сто рогах буй турових, – а чейже мелодія поплила найбільш ласкава. І ніхто не знав, чи був це смертельний бій, чи захоплення найбільш піднесене.
.............Грав душу лицарів найсвятіших.
.............А хоч ніхто не міг його зрозуміти, то однак застигли всі у безрусі під всевладним чаром його пісні.
.............Так справді співають громи натхнення, коли в розсвітлених струменях досягнуть над небесних зенітів і там заграють гимн перемоги.
.............Тоді замовк.
.............А відповів йому гомін найдальших сонць і мряковин, що чують.
☼02☼
☼
☼
.............Прочунявся Борута і зрозумів, що цілий всесвіт був пронизаний піснею Перуна, що отже пастуше його князівство цілий всесвіт мало би обняти.
.............І злість найбільш їдка стиснула йому серце. І оце запрагнув він, щоб виринули з безодні його найпотворніші пащі і щоб проковтнули Індру. І оце відчув, що безсильний супроти чару Перунової пісні.
.............А чар не щезав.
.............Їдь злости його власне перегризала серце. То він рішив приховати свою безміць і рече:
.............– Нужденний пастирю! Якби не безглузде князювання тобі снилось, я учинив би тебе майстром моїх співаків. Але ти є злий і перекірливий. Бо не пісня володіє над всесвітом, але сила моя власна, неприборкана і горда моя бутність. Тому то творці пісень служити повинні мені у покорі, бо солодкавий і марний був би твій світ, якби не знали у ньому сили. Є в тому мудрість глибока, що саме моя потуга панує над світами. А я тобі владика і князь єдиний. А що ти важився безлично хоч би мріяти про пастуше князювання, то ж навіть пастухом нужденним не будеш, живучи вічно в лісах на ганьбу і посміховище.
.............Ці слова сказав Вритра, а відчував, що говорив неправду, бо безміць його від чару Перунової пісні походила.
.............А тепер усі вижидали якогось чуда.
.............Щоб замахнувся Перун на Вритру, щоб убив його і з престолу усунув.
.............А Перун відійшов спокійно із горсткою своїх пастирів, щоб жити в непроходимих лісах. Бо час борні ще не настав.
.............А покинули його декотрі і залишились при Вриті на знак покори. Вони думали, що Перун переможе чудесно, а вони будуть збирати жниво невиборених перемог1. А тепер завелися і не витримавши першої лицарської проби віри, залишилися як слуги слуг Борути.
.............А не розуміли боги, що Перунова пісня була чудом найбільшим.
☼03☼
☼
☼
.............І настав час найбільше важкий.
.............І настав час найбільше радісний.
.............В житті Перуна доба молодечих геройств, коли із горсткою вірних другів вирушив він на підбої всесвітів.
.............На найвищий вершок недоступний ні для богів, ні для демонів продерся, щоб досягнути пустельні Святогора і з праджерел його знання черпати мудрість і натхнення до борні за владу над всесвітом. І серед найбільш суворої аскези сто один рік змагався із мовчанкою Брагмана.
.............А здавалося йому, що бореться із непронизливою пітьмою, бо справді Брагман навчав через мовчання.
.............Аж вкінці зрозумів споконвічну тайну мовчання... і зірвався до чину.
.............А цілий простір, а цілий витрийський хаос став затісний для нього, – так як серцю лицаря навіть у наймужніших грудях затісно.
.............І простір розірвав і ширше його розмірив. А потім нові простори в безвість викидував.
.............А потім з дев’яткою лицарів на рубежі всебезмірів виправився буцім по руно золоте.
.............А було це прасонце...
.............А було це прасонце перед віками-віків Вритою проковтнене, мертве і пітьмою прожерте, із пам’яті всесвітів змазане, струями еонів в безвість розтерте.
.............А було це прасонце в космічній Україні у безвість повернене.
.............А кинувся в безодню теміні, та й безвлад розколисав та й розхитав у рух незрушимість.
.............А воскресло прасонце і взяв його в руку як смолоскип.
.............І сів на білого румака, що є його другом найвірнішим.
.............І загримів на буйтуровім розі поклик золотий, а мчався крізь простори на чолі своїх лицарів, несучи прасонце мов смолоскип, пробуджуючи завмерле життя у безодні.
.............А космічні вихри підхопили його пісню і грали її космосам.
.............І гнався він у леті нестримному, а румак його кресав з-під копит вогнисті блискавки натхнення.
.............І розспівалися громи.
.............А пісня їх досягнула до склепіння і гимном перемоги загриміла.
.............А пробуджував в безодні завмерле життя. І пробуджував сплячих лицарів Вритою проковтненених.
.............І мчався його Орден Переможний, крешучи вогненні блискавиці з-під копит світлистих коней.
.............А на найяснішім румаку мчиться крізь всесвіт Перун Соняшний.
.............І таким бачуть його віщуни.
.............І назвали його Вішну Кальвін, бо справді бачили білого коня, як летів він крізь простори – румак переможний натхненням.
.............І побачив його віщун і мовив:
.............–«Я бачив небо отворене, а оце білий кінь, а котрий сидить на ньому, назвали його Вісний і Правдивий, а судить він справедливістю і бореться.»
.............–«І війська, що є на небі, їхали за ним на білих конях, одягнені у білий лен. Тонкий і чистий».
.............Справді всесвіт цілий вижидає Лицарів Сонця.
.............О, слухай цеї пісні, мій брате, лицарю сплячий! Справді всесвіт цілий жде на тебе, щоб ти пробудився.
☼04☼
☼
☼
.............Увільнив стадо сто турів золотих, а до плугів своїх запряг їх і разом із лицарями своїми цілини степів простору глибоко, глибоко розорював.
.............А була це перша борня Ордену Сонця.
.............І засіяв золоті зерна сонячної пшениці і зрощував їх життєдайною росою.
.............А після жнив збирав снопи дозрілі і разом із лицарями вимолотив із них зорі.
.............І щораз нові цілини хаосу заорювали його лицарі і зорі і сонця розсівали неперечислимі.
.............І простір так розмірювали щораз ширше.
.............Бо справді творчістю сонць є борня лицаря.
.............І на світах собою наново сотворених небо розпростер пре потужне.
.............А на місці, де приспане знайшов прасонце, збудував своє небесне Ромнове.
.............Ромнове.
.............Із зоряних кришталів викришталений, із найчистіших юпітерових світил виблиманий, з тисячебарвних райдуг розрайдужений.
.............Город вільний і незбагненний, віщунами провіщений, в Ведах небесних прославлений.
.............Не увійде там ніхто підлістю і нікчемністю запятнований, ніхто, кого не міг би Перун-Дажбог полюбити, як сина, як брата і як друга.
.............Ніхто, хто не є як Сонце.
.............І не увійде там ніхто крім лицарів, святих Перунових.
.............А шлях до цього городу, це шлях святого лицаря.”
☼05☼
☼
☼
.............Тоді покинув Святогор свою пустельню і в городі Перуновім поселився. А увійшли туди разом із ним найблагородніші з богів і сімох Праволхвів.
.............А радість, блаженність і споєння святості сталося сутністю Ромнове.
.............Тоді то Перун навчав молодих богів гуляти аркана.
.............Довкруги святого дуба в Ромнове.
.............Гуляють, гуляють молоді боги, аж іскри летять на цілий всесвіт. Дзвонять, дзвіночки золотих острог, аж іскри летять на цілий всесвіт.
.............А з дзвонень цих, а з іскор цих із співу молодих богів пливе на вселенну радість життя найчистіша і найсвятіша.
☼06☼
☼
☼
.............Тоді зрозумів Вритра, що його панування над світом є загрожене.
.............І у постаті Равгіни пнявся до небес Перунових, щоб їх зруйнувати.
.............А коли вже головою досягав небес, тоді Перун копнув його могуче і розбив йому череп золотою острогою.
.............І зачався смертельний бій із Вритрою. І зачався переможний танок, аркан золотої остроги.
.............І запрагнули боги скинути ярмо Вритри і увійти до Перунових небес. А він їх не прийняв, але показав їм дорогу очищення, дорогу втілень і дорогу борні.
.............Бій розгорівся у космосах. А котрий із богів упав серед змагання із переможною сили Вритри, будився в Перунових небесах очищений святою борнею.
.............А котрий з богів мав душу хвору і викривлену неволею, родився як чоловік. А коли відчув у своєму серці святий перуновий зов і впав у бою із переможною силою ворогів як святий лицар, тоді як молодечий бог родився у Ромнове, очищений дорогою втілення.
.............І розгорівся бій у космосах.
.............Тоді то Індра доконував найбільши геройств.
.............Розбив своїм молотом вежу, в котрій Борута запроторив у кайдани сонце. Він звільнив ув'язнене сонце і наказав, щоб воно новим блеском світило народам.
.............Убив змія, що сонце хотів пожерти.
.............Убив змія, що цілу землю задавити запрагнув.
.............І тисячні постаті Вритри переборов і винищив.
.............І станув око-в-око із тим Вритою, що захопив був колишні небеса і паном богів називався.
.............Тоді задрижали боги із тривоги.
.............Задрижали усі світи. Бо справді потуга Вритри була більша тому, що провадив він за собою силу богів переможених, потуги світів у ніщоту повернених і прабезвладу необнятий всебезмір.
.............Та ще був сильний слабістю усіх богів, і сильний був ще злом усього зла, підлістю усіх підлостей, незнанням усього незнання, теміню всетеміні.
.............І не було такої сили в всесвіті, що могла би його перемогти.
.............І повисла знову загладь над всесвітом.
.............А ось дрижання богів підсичувало ще гордість.
.............Але віра Індри в перемогу була непохитна.
І мовив слово:
.............–«Вірю в перемогу!»
.............Тоді Брагман із того, що є найтайнішою тайністю індрийської ваджри.
.............Тоді Святогор із того, що є найтайнішою тайністю громогрому Перуна, сотворив громогрім Перуна.
.............А сотворив Святогор громогрім Перуновий із шпіку свого стрижня, із насіння свого насіння.
.............А Святогор – це значить той, що горить святістю.
.............І це тайна громогрому Перуна найбільша.
.............І це тайна громогрому Перуна незбагненна.
.............І від тоді борня із Вритою стала змислом світу найглибшим.
.............І хоч не розумів ще Індра сутности своєї ваджри, то однак напружив всю свою міць, немов мав би захитати прабезвлад і до життя його піднести.
.............А був він як Лицар Сонця, коли духа свого в одно зусилля волі затисне і ціле своє життя в такому моменті здійснює.
.............А був як бог, що вічність усіх богів в один момент потуги закувати прагне.
.............І встав Грім його ваджри і пройняв усесвіт.
.............І повстав Грім Звитяжний.
.............І покотився Вритра – тиран богів і встав як Пекол пеклом володіючий; бо справді тисячні є постаті Борути.
.............А гомін громовий грав гимн перемоги. А хто має вуха, той чує його серед всевічностей.
.............І тоді у розблисках Вічного Грому побачили боги Інду в цілій його потузі і величності.
.............Як став без тривоги, розсвітлений Сонячний Бог.
.............Вічно юний Витязь Звитяжний.
.............В райдугах юпітерських світел.
.............В блакитях святості і натхнення.
.............З найпроменішою зорею на чолі, з вірою в перемогу!
.............І такий усміх заграв на його гарних устах, немов би ціла його гроза тільки любов'ю була найласкавішою.
.............І глянули лицарі в блакитні дуги його очей і здавалося їм, що в якомусь морі блаженності потопають.
.............І здавалося їм, що не існують зовсім ані вони, ані світ, тільки глибінь божественного погляду його очей.
.............Був такий величавий, що існувати поза ним і без нього уже не мало би змислу, було би вже найбільш жорстоким пеклом не могти його любити.
.............Така була перемога Перуна.
.............А гомін громовий грає серед всевічностей Гимн Звитяги.
.............Почуйте мою пісню, браття мої, Лицарі Сонця!
☼07☼
☼
☼
.............Коли Перун виборов собі владу над світом богів і коли під його проводом Орден Перуна переміг демонів, тоді лад запанував у всесвіті.
Се:1202 03
.............Настав золотий вік згоди богів і демонів, бо Вритра заявив, що признає володарство Індри також над світом демонів і бажає стати васалем так як слушне є, щоб світло володіло над темінню.
.............Найщиріша любов до володаря обняла серця богів. Полюбили в Перуні вождя, котрому перемогу і буття завдячують. Зрозуміли, що він є істотою їх божеської творчої сили, що без нього ані всесвіт, ані ніхто із них не міг би існувати.
.............Глибоко полюбили тоді боги Володаря Всемогутності.
.............Радів Брагман і гордий був із потуги Індри і роздумував над тим, якби то натхнути його до нових геройств. І нові імена надав Многоіменному серед богів, щоб краще зрозуміли його істоту. Надав йому також ім'я Вісьварути, так як сила, світло і мисль є змістом форми, так як індрийська міць творить постаті.
.............І заспівали небеса найвеличнішим блеском тріюмфу Індри. Оце Врита, ворог його споконвічний, торжественний зложив йому голд.
.............А на знак поєднання відбулося свято Всезгоди. Тоді то Індра обдарував свого васаля іменем Вісьварути, так як сутністю постаті є обмеження світла темінню, буття небуттям.
.............Тоді сказав Вритра:
.............– «Носитиму це ім’я, знаючи, що від тебе, о володарю, воно походить і до тебе належить, бо справді не може існувати постать утворена єдино із теміні.»
.............А слова його на цей раз були прості і щирі. Подіяв на нього чар Перуна і перенявся його благородністю.
.............А як Перун відчув цей відблиск своєї душі, забажав мати приятеля в Боруті.
.............І настав золотий вік все космічної творчості, а приязнь володаря богів і царя демонів була її золотим вінцем.
.............Тоді то боги і демони змаслили океан і видобули з нього найтайніші скарби.
.............Тоді то Перун творив найвеличніші сонця і викидав їх у простір, а Борута, послушний його волі, носив їх на рубежі безодні.
☼08☼
☼
☼
.............І зрозумів Брагман, що настав час великої жертви. Отже получився з Брагманом Найвищим, щоб об'явив йому її предмет і ціль.
.............Сказав тоді Святогор до Перуна:
.............– «Настав час великої жертви. А буде це найвища жертва, щоб ми зачали розуміти Незнаного Бога Богів, що, через нашу творчість прагне проявити свою істоту.»
.............І рече Перун:
.............– «Прикажи мені, о Володарю Святості, що маю вчинити, щоб я міг вчинити все так, як прикажеш.»
.............Такі слова сказав Індра до Брагмана, бо справді Індра є володарем все миру, а учителем Індри є Брагман.
.............Справді Брагман є учителем Індри.
.............Тоді мовив Брагман:
.............– «Розпалиш усі сонця і всі світи. І всі істоти і всіх богів і себе спалиш у цьому вогні. А щоб жертва була цілісна, тоді і я зійду у вогонь і Агні усе пожере і сам себе вкінці стравить. Це є жертва найвища.
.............Справді жертвою є усі вселенні.
.............Позбираєш усі мертві сонця і світи, і розіб'єш об них твою ваджу. Хай повстане вогонь досить великий, щоб Агні міг це все проковтнути.»
.............А хоч не розумів Перун сутності цієї жертви, то однак зробив усе за вказівками Сятогора. А було це його діло і геройство найвище.
.............І позбирав усі мертві сонця і світи.
.............І розбив об них свою ваджу.
.............А від грому загорівся Зніч Найсвятіший.
.............І проковтнув усі сонця і всіх богів.
.............І зійшов Перун у Найсвятіший Вогонь, а за ним Святогор так як Віщун Віщунів Перунових у Найсвятішому Ромнове.
.............І тоді розгорівся Зніч Усежертви.
.............І Агні усе проковтнув і сам себе вкінці стравив.
.............Справді жертвою є вселенні.
------------------------------------
Примітка: жирні виділення в тексті Пісні - р е д а к т о р а ..сайту ЯВ
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
.....П І С Н Я:.. Початок..Продовж-1 ..Продовж-2 .. Продовж-3 .. Закінчення
