Коментарі ДОБРОДІЯ
Коментарі ДОБРОДІЯ
до Пісні «Про ПЕРУНА знання Таємне» ШАЯНА В. П.
Ві:04.07.2009
Вступ.
Що ж відбувалось в той «час серед вічностей, в якому боги не розуміли своєї істоти», а «Борута загарбав владу над всесвітом і над богами»?
А був це той «час серед вічностей», коли ВЕЛИКИЙ БОГ перетворювався в БОГА НЕЗНАНОГО, в процесі якого народжувалися «боги многи». «Боги многи», власне, для того й народжувались, щоб забезпечувати своїм проявленням цей процес перетворення. Але спочатку вони ще не розуміли своїх сутностей, не усвідомлювали свого призначення. Від чого, з однієї сторони, внаслідок потуги ВЕЛИКОГО БОГА, «боги многи» та світи постійно народжувалися, а з другої, – внаслідок неупорядкованості всього цього народжуваного в Яві, воно взаєморуйнувалося (або перетворювалося в «необразовану купу») й поверталося знову в небуття, темінь – що й породжувало хаос. А тому серед «боги многи», ще не знаючих своїх сутностей об’явився один з них Борута (Вритра), який став використовувати силу темені й небуття для свого владарювання над світами і богами. Перун (Індра) – кому «було призначено об'явити богам незнану їм їх сутність» («що відоме було у споконвічних Ведах»), мав тільки народитись. Який, завдяки закладеної в ньому від народження здатності до «Творчої Розкоші», спонукуючи до неї Лицарів Ордену Сонця, а через них і інших богів (об’являючи таким способом їм їх сутності), творитиме Лад у Всесвіті, ставатиме його Володарем.
Об’явлення сутності богам відбувається внаслідок усвідомлення Перуном своєї сутності.
Свою сутність Перун усвідомлює під час розгортання закладеної в ньому від народження програми власного духу як прагнення здійснення свого призначення, а також, (продершись «На найвищий вершок недоступний ні для богів ні для демонів...», щоб «…досягнути пустельні Святогора і з праджерел його знання черпати мудрість і натхнення до борні за владу над всесвітом»), коли «…серед найбільш суворої аскези сто один рік змагався із мовчанкою Брагмана.» – навчався «через мовчання».
Через борню із Вритою, що «стала змислом світу найглибшим» після сотворення Святогором ваджри-громогрому Перунового «із шпіку свого стрижня, із насіння свого насіння».
А також, після вчинення свого найвищого геройства, котре зробив за вказівками Святогора, розпаливши вогонь великої жертви, в який, щоб жертва була цілісна, зійшов за Перуном і Святогор, стає лицарем-жерцем. Принісши як лицар себе в жертву він отримав золотого птаха і право Жерця приймати жертви від героїв-Лицарів Святої Борні, щоб визначати оцінку для подальшої їх участі.
І нарешті «…в найглибшому терпінні зрозумів Перун своєї сутності правду найглибшу». Після того як все втратив, зрозумів, що він отримав:
|
через віщу ваджру він є чуйний володар нею над світами; борня із Вритрою є сутністю бога святої борні; є він Брахманом; є він Богом Незнаним; є він Громом Творчої Розкоші; є він Лицарем-Жерцем; |
[«котрий із богів упав серед змагання із переможною сили Вритри, будився в Перунових небесах очищений святою борнею.
А котрий з богів мав душу хвору і викривлену неволею, родився як чоловік. А коли відчув у своєму серці святий перуновий зов і впав у бою із переможною силою ворогів як святий лицар, тоді як молодечий бог родився у Ромнове, очищений дорогою втілення.»]
Як бачимо боротьба між собою Індри й Вритри – це не боротьба ради боротьби, – а є процес перетворення БОГА ВЕЛИКОГО в БОГА НЕЗНАНОГО – що супроводжується перемогою ЛАДУ над ХАОСОМ по мірі усвідомлення богами своїх сутностей.
Про це ж саме, але дещо іншими словами говорить Святогор, пояснюючи, що таке найвища жертва: “Настав час великої жертви. А буде це найвища жертва, щоб ми зачали розуміти Незнаного Бога Богів, що, через нашу творчість прагне проявити свою істоту.”
Але окрім сутностей Перуна-Індри, Борути-Вритри та «Боги многи», важливим для повноти розуміння є також сутність Брахмана-Святогора.
«А Святогор – це значить той, що горить святістю.» (Хто наділений тайними знаннями про те, як має те чи інше «горіти», тобто проявлятись істиною в Яві, бути у Всесвіті, бути видимим.). Він перебуває в стані сприйняття Волі БОГА ВЕЛИКОГО як Дії, тоді як Воля Перуна, а через нього й «богів многих» знаходяться в стані творення поДій і різних явищ в Яві.
Ось чому Святогор не міг виконувати функцій Перуна і чекав його народження та, незважаючи на нерозуміння і докори Індри («Як може глядіти Брагман безчинно, коли гине світло і добро, а перемагає темрява і зло?»), не підміняв його в утримуванні Всесвіту, коли той «зрадив був» Духа свого («Ти зрадив був оце твого Духа»). Аналогічно й для Перуна безвідповідальним було (чого він на перших порах ще не розумів) залишати Всесвіт поза своїми увагою та володіння (що розцінюється як зрада Духа свого), користаючись з уміння переходити в стан Брагмана – глибшої своєї сутності.
[Саме «зрадив Духа свого», а не Святогора чи Бога Незнанного, тобто, якби тому, що міг не відбутися згідно Духа свого. Що ж до Святогора чи Бога Великого, то він міг їх зрадити опосередковано, зрадивши їх сподівання. І що їм тоді знову потрібно було б починати: Великому Богу народжувати нового незнаного Перуна, а Святогору супроводжувати до тих пір поки той не відбудеться – до усвідомлення в собі найглибшої сутності, якою є Святогор-Брахман]
Разом з тим Святогор не міг давати Індрі й поради (що йому робити, окрім навчати) у його протиборстві з Вритрою. Зло не може «цілуватись» чи «попідручки ходити» з Добром. Воно мусить чим найбільше проявитись з тим, щоб Добро мало змогу його перемогти.
Але Святогор був постійно в курсі всіх справ, співставляючи Дію (того, що має статися) з поДіями (тим, що сталося), які відбулися у Всесвіті, в тому числі і щодо розгортання стосунків між Перуном та Вритрою, своєчасно допомагаючи в розкритті першому своїх можливостей для переможної боротьби з останнім.
Важливим в досяганні розуміння своєї сутності Перуном є втілення через глибшу сутність свою Брагмана в Чоловіка тому, що тим самим «бо воскресить він бога, в серці чоловіка не пробуджену божу міць розпотужить». Про те, як йому це вдається тепер, не втрачаючи Володарства свого у Всесвіті, знаходимо пояснення у «Велесовій Книзі» (дощ. 11а, стор. 66 у перекладі Б. Яценка):.
А котрий з богів мав душу хвору і викривлену неволею, родився як чоловік. А коли відчув у своєму серці святий перуновий зов і впав у бою із переможною силою ворогів як святий лицар, тоді як молодечий бог родився у Ромнове, очищений дорогою втілення.»]
Як бачимо боротьба між собою Індри й Вритри – це не боротьба ради боротьби, – а є процес перетворення БОГА ВЕЛИКОГО в БОГА НЕЗНАНОГО – що супроводжується перемогою ЛАДУ над ХАОСОМ по мірі усвідомлення богами своїх сутностей.
Про це ж саме, але дещо іншими словами говорить Святогор, пояснюючи, що таке найвища жертва: “Настав час великої жертви. А буде це найвища жертва, щоб ми зачали розуміти Незнаного Бога Богів, що, через нашу творчість прагне проявити свою істоту.”
Але окрім сутностей Перуна-Індри, Борути-Вритри та «Боги многи», важливим для повноти розуміння є також сутність Брахмана-Святогора.
«А Святогор – це значить той, що горить святістю.» (Хто наділений тайними знаннями про те, як має те чи інше «горіти», тобто проявлятись істиною в Яві, бути у Всесвіті, бути видимим.). Він перебуває в стані сприйняття Волі БОГА ВЕЛИКОГО як Дії, тоді як Воля Перуна, а через нього й «богів многих» знаходяться в стані творення поДій і різних явищ в Яві.
Ось чому Святогор не міг виконувати функцій Перуна і чекав його народження та, незважаючи на нерозуміння і докори Індри («Як може глядіти Брагман безчинно, коли гине світло і добро, а перемагає темрява і зло?»), не підміняв його в утримуванні Всесвіту, коли той «зрадив був» Духа свого («Ти зрадив був оце твого Духа»). Аналогічно й для Перуна безвідповідальним було (чого він на перших порах ще не розумів) залишати Всесвіт поза своїми увагою та володіння (що розцінюється як зрада Духа свого), користаючись з уміння переходити в стан Брагмана – глибшої своєї сутності.
[Саме «зрадив Духа свого», а не Святогора чи Бога Незнанного, тобто, якби тому, що міг не відбутися згідно Духа свого. Що ж до Святогора чи Бога Великого, то він міг їх зрадити опосередковано, зрадивши їх сподівання. І що їм тоді знову потрібно було б починати: Великому Богу народжувати нового незнаного Перуна, а Святогору супроводжувати до тих пір поки той не відбудеться – до усвідомлення в собі найглибшої сутності, якою є Святогор-Брахман]
Разом з тим Святогор не міг давати Індрі й поради (що йому робити, окрім навчати) у його протиборстві з Вритрою. Зло не може «цілуватись» чи «попідручки ходити» з Добром. Воно мусить чим найбільше проявитись з тим, щоб Добро мало змогу його перемогти.
Але Святогор був постійно в курсі всіх справ, співставляючи Дію (того, що має статися) з поДіями (тим, що сталося), які відбулися у Всесвіті, в тому числі і щодо розгортання стосунків між Перуном та Вритрою, своєчасно допомагаючи в розкритті першому своїх можливостей для переможної боротьби з останнім.
Важливим в досяганні розуміння своєї сутності Перуном є втілення через глибшу сутність свою Брагмана в Чоловіка тому, що тим самим «бо воскресить він бога, в серці чоловіка не пробуджену божу міць розпотужить». Про те, як йому це вдається тепер, не втрачаючи Володарства свого у Всесвіті, знаходимо пояснення у «Велесовій Книзі» (дощ. 11а, стор. 66 у перекладі Б. Яценка):.
| «Перун і Світовид – ті обоє удержані в небі. А з обох боків їх Білобог і Чорнобог б’ються – і ті небо тримають, аби світу не бути повергнутому А за тими обома – Хорс, Велес, Стрибог держать, а поза ними – Вишень, Лело, Лівиць …» |
У приведеному фрагменті бачимо, що в результаті перетворення ВЕЛИКОГО БОГА в БОГА НЕЗНАНОГО (тепер уже «богами многими» ЗНАНОГО), колишнє антагоністичне протистояння між Індрою і Вритрою описане ШАЯНОМ В. П. у розглядуваній Пісні «Про ПЕРУНА знання Таємне» гармонізувалося у форму як «…Білобог і Чорнобог б’ються – і ті небо тримають, аби світу не бути повергнутому». Перун же (зверніть увагу, «Перун і Світовид – ті обоє удержані в небі», де Світовид у розумінні Шаяна В. П. і є Святогором) вже більше перебуває в своїй глибшій сутності Брагмана, а отже безпосередньо і через здійснення пісні золотим птахом (описаного досить розлого також і в «Велесовій книзі») переймається Лицарями Святої Борні не тільки Небесними але й Земними, збуджуючи до чину.
Як бачимо, через урівноваження чину Чорнобога Білобогом, Боруту позбавлено руйнівної сили і його роль звелася до відтінення світла в проявленому творчою розкішшю Світі, до того, щоб відділяти день минувший від дня прийдешнього.
Як бачимо, через урівноваження чину Чорнобога Білобогом, Боруту позбавлено руйнівної сили і його роль звелася до відтінення світла в проявленому творчою розкішшю Світі, до того, щоб відділяти день минувший від дня прийдешнього.
Далі буде.
