в частині "ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ"...^☼  

пропонуються

з нагоди пошанування в найсвятіший для

Українців 18-го квітня (1840 р.)

– День виходу «КОБЗАРЯ» –

 сконцентрованої Української Мудрості – ДНК

170-ї річниці

Су:11.12.2004                                                                                                                                                           Су:11.12.2004                                                                                                                                                                                Се:15.12.2004                                                                                                                                                                                Не:04.04.2010

 ВСТУП

      Згідно нашого Вєдичного відчування й розуміння СвітоВиду та Сваргових таїн ВСЄВИШНЄГО, душі повернуті після закінчення свого Земного перебування в тілі, перш ніж для них буде визначена чергова інкарнація, змушені деякий час залишатись в очікувальному стані – хто більше, хто менше.
       Для наглядного уявляння цього стану, можна провести в рамках Земних умов аналогію (котра хоч і в грубій формі все ж показує певні співпадання) із станом чоловіка, що постійно перебуває у відрядженнях, повертаючись лише на короткий час на своє основне місце роботи. Який перш ніж вирушити до чергового міста (зарубіжного, а чи й своєї країни) складає план заходів, які проводитиме в ньому: з чим має ознайомитись, що побачити, де побувати, в чому прийняти участь, і таке інше.
        Але як би він не старався в складанні свого (чи зі своїм керівником) плану, повернувшись із відрядження, неодмінно пересвідчується, що деякі із запланованих заходів залишились не виконані. Внаслідок чого з'являється гіркота провини із-за невиконання наміченого. І відчування це з тим більшою силою проявляється, чим ясніше і повніше усвідомлюється ним після повернення із відрядження сутність задуманого плану.
       Так і душа, перебуваючи в очікувальному стані, до малійших под-робиць здатна осягати наскільки відповідним (або доцільним) було розгортання в часі її Земної місії із загальним задумом ВСЄВИШНЄГО по творенню Земного Життя (і Життя Родів, Націй, Народів у тому числі), в якому вона “щойно” приймала участь.
      Переплітаючись між собою, місії кожного з нас вибудовуються в гармонію Земного Життя, яку творить ВСЄВИШНІЙ. І роль нашої участі у цьому творенні в осягненні ВОЛІ ВСЄВИШНЄГО. Від того наскільки кожний з нас здатний (чи нездатний) цю ВОЛЮ осягати й визначає подальша доцільність (недоцільність) нашої участі у творенні Земного Життя.
        Але оскільки серед Земних “співтворців” виникають і такі, що про-тистоять ВОЛІ, то внаслідок боротьби їх із провідниками ВОЛІ можуть виникати і такі ситуації, коли “доцільність” без вини винних виконувати свою Земну місію “втрачається”. Що й відбувається у випадку, коли “без вини винні” у своїй місії виконання ВОЛІ не співпадуть у цілісній гармонії з місією провідників ВОЛІ, що перебувають на “кінчику пера розвитку” Земного Життя.
       До таких випадків можна віднести описані в містерії “ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ” Шевченка Т. Г. скоєння: дівкою Прісею, що перейшла з повними відрами дорогу Богдану; дівчинкою-недолітком, що напоїла Петрового коня; і немовляти, котре усміхнулось цариці Катерині, як та плила по Дніпру на галері.
       Приведені приклади указують наскільки виникнення тих чи інших подій відбувається не випадково і на те, що у деякі моменти поступки “меншої вини” із-за своєї непередбачуваності впливу на прийняття рішення можуть бути більш дієвими ніж поступки “більшої вини”. Особливо потрібно пам’ятати і розуміти про це сучасним політикам, які, ховаючись за поступками “більшої вини” (тішачись непрямою участю в їх скоєнні, як алібі, своєї, немовби, непричетності до них), вміють свої поступки “меншої вини” видавати за заслуги перед Україною і народом, ще й відверто “чванитись” при цьому, розуміючи, що шкодять нації.
        Отже, ми підійшли до розуміння думки про необхідність кожного з нас бути відповідальним перед ВСЄВИШНІМ у виконанні своїх місій і особливо у поступках творення Нації генетичного зв’язку. Адже безвідповідальність разом усіх і кожного, зокрема, як ми можемо пересвідчуватися із досвіду нашої минувшини, і на що звертає увагу нашу ПРАВЄДНИЙ ТАРАС,   з часом й цільну, монолітну, самодостатню націю приводить до Великої Руїни (як наслідок перемагання чину із-торі-ї), на якій згодом будь-яка інша нація дозволятиме собі копирсатися, неначе у власному ЛЬОХУ, вишукуючи доводів своєї історичної значимості, за рахунок нашого приниження й понищення.

Далі: ТРИ ДУШІ    ТРИ ВОРОНИ    ТРИ ЛІРНИКИ

---------------------------------- 

^{☼ -} КОМЕНТАРІ ДОБРОДІЯ до ДУХОВНИХ НАСТАНОВ КОБЗАРЯ  також були опубліковані раніше на сайті в частинах:  "РОЗРИТА МОГИЛА",  "ЧИГРИНЕ ЧИГРИНЕ", "ГОГОЛЮ" (звуковий варіант) ...