КОМЕНТАРІ ДОБРОДІЯ до "ТРИ ЛІРНИКИ"
<<Назад ТРИ ДУШІ ТРИ ВОРОНИ ТРИ ЛІРНИКИ Далі:
|
В Е Л И К И Й Л Ь О Х ТРИ ДУШІ ТРИ ВОРОНИ ТРИ ЛІРНИКИ |
Коментарі ДОБРОДІЯ |
|
ТРИ ЛІРНИКИ
1 Що то, сказано, ворони.
2 А для кого ж? Чоловіка,
Ти то кажеш.
Що це таке верзете ви?
А може, й так! Так на чорта ж
3 Так отже що:
Розумні ви люди,
2 Чортзна-що провадить!
Я співаю. І про Ясси,
2 В великій пригоді
1 Та цур йому!
І я кажу: помолимось [1845, Миргород] |
Пя:04.02.2005 Су:05.02.2005 Три посланці ВСЄВИШНЄГО, з діяльністю котрих КОБЗАР забажав ознайомитись зразу ж після розмови з Матір'ю-Україною та другом Чигрином для більш детального вияснення причин такого надзвичайного запустіння РАЮ☼, “Один сліпий, другий кривий, а третій горбатий” – попередники КОБЗАРЯ. Один із Лірників Сліпий – бо осліп від Богданової Слави; є безпосереднім відповідачем за збереження її. |
↓Су:13.08.2005
Звернімо увагу, хто розпочинає розмову, – перший Лірник, – душа котрого ще не встигла була обтяжитися Земним «житєйським морем» й перебуває в свіжості чистоти СЛАВИ ВСЄВИШНЄГО, яку їй не терпиться скоріш проявити, тоді як дві інших Лірників, обтяжені. Друга: позором від того, що була віддана на поталу завойовника, що її «…пустили Москалям на грище»; а третя, – що тоді перебувала в центрі уваги сім'ї БогДана, від наповненості Славою БогДана.
Але, як тільки першою душею думка була висловлена, за неї вхопи-лася душа другого Лірника й стала далі розвивати, від чого між першою і другою зав’язався діалог.І тоді спохватилася душа третього Лірника, відчуваючи в тому діалозі небезпеку: замість СЛАВУ ВСЄВИШНЄГО творити, як продовження попереднього проявлення її БогДановою Славою, для чого вони й послані другий раз на Землю, – дати поштовх «Москаля плодити».
Втім, навіть після попередження про загрозу третьою, друга не тільки не зупинилася, а й знайшла в тім поживу для свого мислення і розвивання проекту в запропонованому, як їй здалося, варіанті. Від цього третя ще більше занепокоїлась, заводячи розмову в русло найфантастичніших проектів, аби не давати поживи процесу мислення другій, й таким чином зупинити її.
Душа першого Лірника, також спохватилася, зрозумівши третю, й поспішила їй на допомогу по угамуванню другої.
Тільки тоді перейнялась небезпекою душа, що вселилась у другого Лірника, й перейшла до свого обов’язку годувальниці співців БогДанової Слави, а разом з тим і до дбання «насушного хліба» завтрашнього дня, запитуючи:
| «…А хто братця, Співа про Богдана?» |
| «Ану, заспіваєм! Проби ради…», – |
| «Та цур йому! Лучче полягаєм Та виспимось. День великий. Ще будем співати.» |
| «І я кажу: помолимось Та будемо спати.» |
| «А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! Та в мене ще шматків зо два Є хліба в торбині, То поснідаєм в пригоді, Поки сонце встане... –» |
«Оце тобі, а це тобі. Я оце літала Аж у Сибір: та в одного Декабриста вкрала Трохи жовчі. От, бачите, Й є чим розговіться! Ну, а в твоїй Московщині Є чим поживиться? Чи чортма й тепер нічого?», |
У випадку Ворон, відчутне постійне нагадування, хто є Головна Во-рона, з постійною боротьбою за це місце. Адже Головна ворона є одночасно і роздавальником поживи, котра, хоч вони і, змагаючись між собою, добувають удосталь, ним не належить, а отримують з рук безпосереднього роздавальника, як подачку, а тому весь час «неситії», за яку й між собою б’ються і так із-за неї скаженіють, добуваючи поживу.
Наслідком успішного виконання Місії підрозумовується, хоча й ніде про це прямо не висловлюється, народження нового (Незнанного) БогДана (Даного ВСЄВИШНІМ), який спричинить до відновлення України через наповнення її Новою СЛАВОЮ ВСЄВИШНЄГО.
Але тут, дійсно, є небезпека народження Гонти, який проводитиме лінію очищення Українського Роду через убивство своїх дітей, заражених чужою славою.
Про цю небезпеку Лірники мовчать, бо не хочуть її провокувати. Ви-никнення БогДанової Місії пророкується самою Богдановою Славою.
Крім того, виконуючи місію недопущення розповсюдження чужої слави, Лірники надзвичайно перейняті тим, щоб не дати «москаля плодити».
Саме на цьому загострилась їхня увага, була головною думкою, що й започатковувала момент їх першого приведення до гармонійного поєднання своїх Місій в єдине тіло БогДанової Слави. Але разом з тим, небезпекою обміну такого роду думками було поживою для плоду уяви темних сил. В цьому розкривається перевага єдиного тіла БогДанової Слави перед роздільністю його в іпостасях трьох Лірників. Незважаючи на те, що хоч Лірники й спохватились, розуміючи свою надзвичайну відповідальність в протистоянні з темними силами, але думка все ж прозвучала і, як ми уже знаємо, головна ворона, підслухавши, не забарилась тим скористатись. В її уяві миттю виник бізнес-план народження близнят, по котрому замість БогДана, темні сили мають спровокувати народження Гонти й «виплодити» в середовищі своїх темних сил двійника для нього.
Але тим часом розмова зав’язалась, внаслідок чого відбулося уто-чнення й улагодження Місій Лірників в єдине тіло БогДанової Слави, для перебування котрого в цілісності, кожний з Лірників мусив неухильно виконувати, згідно інтерпретації Місій, свої функціональні обов’язки :
Горбун – загальне управління тілом БогДанової Слави по його подальшому наповненню через утримування постійного зв’язку з ВСЄВИШНІМ;
Кривий – матеріальне забезпечення тіла БогДанової Слави й знаходження шляхів розповсюдження Слави Богдана.
Сліпий – відтворення Слави Богдана через налагодженість організаціі її висвітлення.
Чую, чую, мій най прискіпливіший читачу, як Ви уже готовий своїми запитаннями мене на шматки розірвати: «чому?», «на якій підставі?», «як Ви можете, так коментувати?». Мабуть, Вас, у першу чергу, таки хвилює, як Вам здається, довільність щодо проведеного в коментарі зв’язування у відповідність душ померлих дівчаток з Лірниками Богданової Слави, про котрих ідеться у тексті «КОБЗАРЯ».
А от, я так побачив, читаючи «КОБЗАР», причому, запевняю, не безпідставно. Не вірите? Тоді я задам запитання Вам. Якщо Ви так же прискіпливо читали й «КОБЗАР», намагаючись щось там зрозуміти, скажіть мені. Чому це, на відміну від лічення душ і ворін, Лірники полічені двома способами, словесно і цифрами? І звертаю Вашу увагу, ці два числення між собою не співпадають… Готові відповідати?.. Не готові. Тоді слухайте.
| «Один сліпий, другий кривий, А третій горбатий |
Йшли в Суботов про Богдана Мирянам співати.» |
Другий, також, не сліпий, бо розповідає нам деталі, про місце зна-ходження маяка, гори, “такі височенні, Що й хмари достанеш,..”, котрі сам бачить.
Залишається, третій. Дійсно, у всіх розмовах, в яких бере участь, він не включає елементів, які міг би бачити. Крім того, на запитання Другого, “А хто, братця, Співа про Богдана?”, поспішно відгукнувся Третій:
| “Я співаю. І про Ясси, І про Жовті Води, І містечко Берестечко.”, – |
З'ясуємо, хто з решти кривий, а хто – горбатий.
Для цього скористаємося із досвіду, отриманого при дослідженні по-переднього розділу “ТРИ ВОРОНИ”. Тоді ми переконались, що перша ворона виявилась головною, розумнішою. Очевидно, що і в випадку з лірниками, розумнішим має бути перший. Кривий навряд чи буде, а от горбун, так. В народі ще горбунів називають колдунами.
Тоді для Другого залишається “кривий”. І дійсно, з розмови відчутна його закомплексованість про те, як вилізти на височенні гори:
| “...Так на чорта ж Їх на горах ставить? |
Та ще такі височенні, Що й хмари достанеш, Як вилізти...”, |
Далі, двояке числення і порядок лічби Лірників показує нам, яким во-но було і в якому порядку у їх попередньому Земному житті і теперішньому. Перший порядок їх числення співпадає з порядком числення трьох Душ, саме за порядком відношення (причетності) їх до Богданової Слави: перша жила при сім'ї Богдана і була найстаршою серед Душ, на момент помирання; друга – жила в часи царя Петра і за віком була значно меншою; третя ж жила пізніше від них обох, за цариці Катерини й була ще немовлям, і найменше «заражена» будь-якою Славою (Катерини, Петра, а чи й Богдана в тому числі). Ось чому в наступному житті (а потрібно звернути увагу, що в ньому їхня причетність до Богданової Слави залишилася), незважаючи на незмінність їхньої причетності до Богданової Слави, порядок важливості їх Місій інша, так як змінився порядок важливості їх ролей щодо самої подальшої долі Богданової Слави. А тому в новому житті найбільшої ваги набрала душа немовляти, вселяючись у тіло Горбуна.
Що й потрібно було довести.
Та повернімося до Місії наших Лірників. Яку ж ролю для них уго-товлено?
Але спершу, перед тим, як почати аналізувати дійство розкопування льоху, за для свідчення котрого вони й були послані, вслухаймося ще й ще раз в ці чотири рядки містерії аби відчути повний контраст переживання трагедії цілого народу.
| «Один сліпий, другий кривий, А третій горбатий |
Йшли в Суботов про Богдана Мирянам співати.» |
Отже, навпаки, «В великій пригоді» ставала тому, хто про неї спі-вав, приносячи поживу: «От де нам пожива буде!» – тим більшу, чим більше миру зійдеться слухати.
Яка ж насправді дійсність має відкритися перед нами, тоді
| «Як все москаль позабирає, Як розкопа великий льох». |
От і тепер, розкопуючи «льох», аби ми не переставали вірити, що робить він це, аби ще збільшити нашу Славу про БогДана, дивіться, який він добрий – «аж просить», бо саме:
|
«Докопалися до муру
|
Ісправник аж просить, Щоб нікого не пускали, І в Чигрин доносить По начальству» |
| «Яременка в пику пише, По-московській лає Увесь народ.», – |
| “Вы што делаете, плуты!!” “Та ми, бачте, пане, Співаємо про Богдана...“ |
“Я вам дам Богдана, Мошенники, дармоеды! И песню сложили Про такого ж мошенника...” |
|
По:02.02.2004
|
Думки Добродія |
По:02.02.2004
|
Якщо, починаючи з деякого моменту, Володіючий Миром перестає його Славити, то появиться хтось другий, котрий славитиме його, такий, що згодом заволодіє й миром.
Навпаки, якщо неВолодіючий Миром намагатиметься Славити його, то це йому не дозволятиме робити той, хто миром володіє в даний момент.
Отже, Володіти Миром і Славити Мир – це дві взаємозв’язані між собою функції, занехаявши одну з яких, недовго втратити їх обидві.
Окрім того, не потрібно так думати, що обидві функції повинні ви-конуватись тільки однією особою, а не можуть бути розділеними між двома особами, або, навіть, двома групами осіб. Можуть і повинні. Але розділення мусить відбуватись згідно звичаєвості особи до тієї чи другої функції і в тій її кількості, при якій звичаєвість не порушується. В дійсності ж, для кожної особи, як з однієї, так і другої групи, із часом стають властивими обидві функції. З тією тільки різницею, в якому пропорційному співвідношенні вони в кожній особі співіснують, і в якій кількості вони необхідні (величина для кожної з осіб своя), щоб котрась із функцій реалізовувалась особою через дію.
Усе це необхідно, але цього недостатньо. Плідність діяльності осіб згі-дно визначених функцій буде тоді, коли вони становитимуть собою Цілісність у гармонії узгодженості своїх дій. Коли їх Світосприйняття являтиметься Цілісною Системою, здатною постійно й безперебійно відображувати дійсність Світу (Миру), яким хочуть Володіти, щоб захищати його, оперативно і в стратегічному плані, реагуючи протидією на, будь-які спроби Мир цей викривляти й через обман ним маніпулювати.
Інформація
"Гості" не можуть коментувати дану новину.
