Україна перед вибором Президента¹

          Із 15 (тепер уже 13, два зняли свої кандидатури з перегонів) маєм вибрати одного...
       Така розпорошеність, завуальованість політичних сил (і, зокрема, особистих амбіцій) створює трудність для виборців у їх виборі.
          На фоні “туманності кандидатів” явно випинається “яскравість” діючого.
         Але діючий президент на те він і діючий, що всім видно діла його, тобто, тут є певна залежність: якщо ти зробив достатньо для людей, то тоді багато слів не потрібно, щоб люди це помітили; і навпаки, якщо діл не рясно, то пустота й заповнюється словами.
        Отже, згадана “туманність” небезпечна створенням ситуації для вибору нової “темної конячки”. Виборцеві потрібно дуже пильно вдивлятися в неї, щоб там віднайти ту яскраву, але малопомітну із-за загального напускання туману, “зірку” (особистість, що виношує в собі певну ідею, за котру готова нести відповідальність) в яку можна було б повірити, щоб віддати в її руки свою долю на п’ять років.
        На яке розуміння має спиратись виборець, щоб не помилитись і “зірка”, що появилася на “небосхилі“, яку він обирає, дійсно випромінювала б “світло” від Бога, а не “відлунювала” чиєсь:
1. Визначення ролі виборця і ролі політика.
2. Бачення напрямку розвитку України через проторення шляхів її розвитку.

          Згідно Конституції України найвища влада належить народу, виборцям. Чому це так?
       Тому що всяка життєздатна влада, взагалі, від Бога. Тобто Воля Божа по відношенню до народу, який Він творить, проявляється через посередництво влади. Тому і вибір влади, то є Божа Воля, але, вже тепер, проявляється через посередництво народу.
       Звідси випливає необхідність відповідного розуміння категорій “виборець” і “політик” та їх визначення.
         Виборець – це той (через посередництво кого Бог вибирає кому з поміж політи-ків Він вручає скіпетр провидця нації), що обирає з поміж політиків на його розуміння достойного.
          Політики – це ті, з поміж котрих обирають частину з наділенням владою.
          Тому роль цих двох фігур різна, перед ними поставлені дві різні задачі.
         Виборець має розраховувати на своє відчування проявленої в ньому Волі Даж-Бога (а не на нав'язувані розумування політиків: голосувати за кандидатури прохідні) і виходити із двох моментів породження в ньому симпатії до політика: першого, на скільки політик здатний йому, виборцеві, бути гарантом існуючого комфорту життя і другого - наскільки спроможний доповнювати виборця в його прагненнях проторювати шляхи життя в напрямку розвитку.
        Важливість обох моментів в тім, що перший вказує на досягнутий рівень розвитку даного суспільства (який не має права бути зменшеним), а другий, – що проторення шляхів має продовжуватись (саме, як продовження шляхів уже пройдених) і вони повинні бути життєздатними, тобто, йти в напрямку розвитку, а не деградації.
         Із сказаного абзацом вище, випливає, що другий момент, якщо існує, то існує і перший. Якщо другий момент відбувається таким чином, що перший момент вказує на падіння рівня, то це означає деградацію (не життєздатність проторених шляхів розвитку), а не розвиток.
          Отже політик і виборець являють собою два різновиди суб'єктів деякої цілісно-сті, яку творить ДажБог, і тому не можуть протиставлятися один одному, або підмінятись один чи другий суб’єкт іншим. Найбільший ефект виникає тоді, коли кожний виконує згідно Волі Д.Бога свою роль.
       Тобто, проведення рейтингів, реклам, логічних виводів про того чи іншого політика, як найбільш прохідного, чи не прохідного – все це суть ігри і інтриги політиків один на одного, які для виборця безпосередньо інформацією не являються і вплинути на його вибір можуть лише постільки, по скільки перелічені (і не перелічені, також) технології здатні розкрити перед виборцем божественний дар політика, що й являється лише суттю для оцінки правильності зробленого вибору.
         Зацікавленість, як виборців, так не в меншій мірі й політиків, в виборі згідно Волі Д.Бога має бути однозначною, інакше катаклізми, кризи і, навіть, деградація суспільства не заставлять себе довго чекати.
        Напрямок розвитку України, як і всякої другої країни один, а тому й бачення шляхів проторення, яке було б життєздатним, також має бути одним, хоча й з різних ракурсів споглядання. Якщо більшість “нездатна” довгий час побачити цей напрямок єдиним, то в результаті може наступити момент порушення цілісності.
         Звідси висновок: важливість бачення напрямку розвитку згідно Волі Д.Бога, безспірна.
      Якою є Воля Д.Бога по відношенню до України можна спостерігати за проторенням нею шляхів на відрізку часу від моменту отримання незалежності і до сьогоднішніх виборів (третіх) президента.
          Основними віхами (подіями) на цьому часовому відрізку є ГКЧП, проголошен-ня незалежності ряду республік і Україною, заслуга РУХу в закритті КПУ, РУХ набирає найбільшого розвою, Утворення СПУ, відпочковування від РУХу партій демократичного спрямування, відновлення КПУ, перетворення РУХу із громадської організації в партію, зміна президента, прийняття Конституції. Кожного разу, повертаючись в спогади подій означеного шляху, й аналізуючи "віхи", ми мусимо давати їм оцінку з погляду на те: чи були вони результатом виконання нами Волі Д.Бога, чи нашого нерозуміння - ломлення в "закриті двері".

Далі

--------------------------------

¹ - Мова йде про вибори 1999 року. На це указує і дата написання статті, в якій викладені думки Добродія з приводу поточних подій.