Відео з коментарем до провокаціії москвопархату
Філія Кремля – московський пархат без найменшого докору сумління, стида та срамоти на українській землі безупинно проводить провокації. Звиродніли попиаси стріляють гумовими кулями в спину, б'ють жінок, а їхні чорні бабки верещать «хохли, ето наша земля». Про це пишеться. Десь там в міліціянських нетрях «проводиться розслідування». Все це раз-у-раз відбувається на території Київського Державного Історичного Музею.
На разі, маєте змогу побачити як нукери (тат. – бойовики) проводять акцію у провокуванні рідновірів (язичників) до загострення ситуації біля їх святилища – того місця, котре існувало з безпам'ятних часів і де нащадки рабині Малуші, зруйнувавши Славний храм, нагло поставили свою юдо/божницю – Десятинну. Так вони чинили: духовність, культуру наших дідів-прадідів нищили, натомість напускали морок юдо/візантійства. Доля тої згиблої церкви – відома.
Але історія нічого не вчить і вже нащадки першого Петра-маніяка-кровожерця та другої – німкені шльондри Катерини без ніяких дозвільних від київської влади документів знову вибехкали… юрту-халабуду з дзвонами – останнім аргументом московітів у доказі хто хазяїн у Києві.
Мусимо зазначити, що з сучасною світовою цивілізаційною кризою, християнізму зокрема, московсько-ординські церковники, почуваючи в столиці України як в себе в дома, намагаються проводити не лише реставрацію московинської імперії, але і реанімацію агонізуючого юдо/християнізму – і це чи не головніша мета і суть цієї окупації, а з нею і провокацій.
Тож, нікого з рідновірів не повинно бентежити, що відбувається безмірне будівництво численних церков різного штибу – храми пусті, а тюрми повні, народ жебрає, а банки як мухомори процвітають, хліба і до хліба мало, а шоу-видовищ доста.
Пам'ятаючи всі заповіді, паства обпивається, обкрадається і… фарисейським чином замолює гріхи свої. Народ, розчарований баєчкою про обрізаного на 8-й день спасателя українців юдея Христа-Мошиягве (Ів.4;22), не вивчаючи ідеологеми «святого письма» («Вони, дивлячись, не бачать, слухаючи, не чують, і не розуміють». /М.13;13/.) тупо б'є лоба у поклонах до юдейських «святих» та пророків. З недовірою до окупаційної влади споживає духовне плацебо, вважаючи його лікувальним, релаксаційним засобом, ховаючи своє збентеження біля «царських воріт», амвонів та в гнусавих попівських пісеньках – час від часу говіє та «причащається».
Але, десь глибоко у свідомості нуртують архетипи, генетична пам'ять проривається у пошануванні до вишиванок, писанок, космогонічних колядок, забобонних звичаїв – незіпсутої християнізмом етнічної самобутньої культури. Знаючи про «лоно авраамове», часом вважає себе і онуком Дажбожим – тобто, напрямок прозріння обраний, а час невпинний. Лишається тільки недовіра до симбіозу зажирілої влади-церкви, котра все робить, як це не дивно, аби цей процес посилювався.
Весь світ вже втомився від облуди семітських «цінностей» – відбувається планетарний етноренесанс, а в Україні – реконкіста рідновір'я. ЗМІ про це мовчать, але…
Минуть роки, повернеться Право – бо ми Його пильнуємо!
В самому відео при уважному перегляді можна побачити:
– Початок славлення рідновірів.
– Перебивання урочистостей дзвонами.
– Розставлених біля московської юрти назираючих нукерів.
– Напружені, але й самовдоволено-пихаті, а в кінці, по завершенні калатання, усміхнуті мармизи ординців. Один з них самозадоволено підморгує міліціянтам, мовляв, бачте, все йде «путьом». У повторі це видно.
– Якісь перемовини міліціянтів з «казаками».
– Спантеличені погляди московської пастви, котра недотямує тої пригоди – любити ближнього біля їхніх халабуд – «кінь не валявся».
Тож, хай їм грець!
Нехай вони нас «люблять», а ми до них – по справедливості!
На головну сторінку >>
На разі, маєте змогу побачити як нукери (тат. – бойовики) проводять акцію у провокуванні рідновірів (язичників) до загострення ситуації біля їх святилища – того місця, котре існувало з безпам'ятних часів і де нащадки рабині Малуші, зруйнувавши Славний храм, нагло поставили свою юдо/божницю – Десятинну. Так вони чинили: духовність, культуру наших дідів-прадідів нищили, натомість напускали морок юдо/візантійства. Доля тої згиблої церкви – відома.
Але історія нічого не вчить і вже нащадки першого Петра-маніяка-кровожерця та другої – німкені шльондри Катерини без ніяких дозвільних від київської влади документів знову вибехкали… юрту-халабуду з дзвонами – останнім аргументом московітів у доказі хто хазяїн у Києві.
Мусимо зазначити, що з сучасною світовою цивілізаційною кризою, християнізму зокрема, московсько-ординські церковники, почуваючи в столиці України як в себе в дома, намагаються проводити не лише реставрацію московинської імперії, але і реанімацію агонізуючого юдо/християнізму – і це чи не головніша мета і суть цієї окупації, а з нею і провокацій.
Тож, нікого з рідновірів не повинно бентежити, що відбувається безмірне будівництво численних церков різного штибу – храми пусті, а тюрми повні, народ жебрає, а банки як мухомори процвітають, хліба і до хліба мало, а шоу-видовищ доста.
Пам'ятаючи всі заповіді, паства обпивається, обкрадається і… фарисейським чином замолює гріхи свої. Народ, розчарований баєчкою про обрізаного на 8-й день спасателя українців юдея Христа-Мошиягве (Ів.4;22), не вивчаючи ідеологеми «святого письма» («Вони, дивлячись, не бачать, слухаючи, не чують, і не розуміють». /М.13;13/.) тупо б'є лоба у поклонах до юдейських «святих» та пророків. З недовірою до окупаційної влади споживає духовне плацебо, вважаючи його лікувальним, релаксаційним засобом, ховаючи своє збентеження біля «царських воріт», амвонів та в гнусавих попівських пісеньках – час від часу говіє та «причащається».
Але, десь глибоко у свідомості нуртують архетипи, генетична пам'ять проривається у пошануванні до вишиванок, писанок, космогонічних колядок, забобонних звичаїв – незіпсутої християнізмом етнічної самобутньої культури. Знаючи про «лоно авраамове», часом вважає себе і онуком Дажбожим – тобто, напрямок прозріння обраний, а час невпинний. Лишається тільки недовіра до симбіозу зажирілої влади-церкви, котра все робить, як це не дивно, аби цей процес посилювався.
Весь світ вже втомився від облуди семітських «цінностей» – відбувається планетарний етноренесанс, а в Україні – реконкіста рідновір'я. ЗМІ про це мовчать, але…
Минуть роки, повернеться Право – бо ми Його пильнуємо!
В самому відео при уважному перегляді можна побачити:
– Початок славлення рідновірів.
– Перебивання урочистостей дзвонами.
– Розставлених біля московської юрти назираючих нукерів.
– Напружені, але й самовдоволено-пихаті, а в кінці, по завершенні калатання, усміхнуті мармизи ординців. Один з них самозадоволено підморгує міліціянтам, мовляв, бачте, все йде «путьом». У повторі це видно.
– Якісь перемовини міліціянтів з «казаками».
– Спантеличені погляди московської пастви, котра недотямує тої пригоди – любити ближнього біля їхніх халабуд – «кінь не валявся».
Тож, хай їм грець!
Нехай вони нас «люблять», а ми до них – по справедливості!
На головну сторінку >>
|
№1 (5 травня 2010 23:49) Група: Відвідувачі |
Звон колоколов очень древний ритуал.Который использовали язычники.
Потом его "передрали" правоверные.Лучший способ ответа на провокацию это не реагировать. |
Інформація
"Гості" не можуть коментувати дану новину.
