З прикрістю змушені повідомляти рідновірів і всіх не байдужих прихильників рідновір'я про те, що в ніч  на 21 вересня поточного року стався інцидент, внаслідок якого зловмисниками було пошкоджено кумира Перуна.

Щоб давати оцінку інциденту, який стався, необхідно розглядати його через призму знаходження відповідей на два питання:
1. Чи знімається відповідальність з влади за скоєний злочин?
2. Якими наші мають бути дії в стосунках із злочинцем, якщо влада злочину «не бачить»?

Згідно «Споконвічних Вед»¹, яких ми маємо дотримуватись (бо дотримувались їх наші Пращури й нам заповідали), влада – це така Права (конституція), що забезпечує лад і гармонію в просторі системи своїх повноважень. Бог Перун установив цей Лад (див. публікацію на сайті «Про Перуна знання таємне» Шаяна В. П.) через об'явлення богам незнану їм їх сутність. В даному випадку мова йде про лад в державі і про порушення його у Києві на Старокиївській горі через скоєння злочину – пошкодження кумира Перуна.

Кумир Перуна, як відомо відвідувачам сайту (див. публікацію "Повстань ПЕРУНЕ"), був установлений (повернений) 24 серпня поточного року на Старокиївську гору аби відновити порушену справедливість минувшини з погодженням київської влади. А влада не мала права перешкоджати рідновірам в задоволенні їх релігійних почуттів, оскільки в противному випадку їй необхідно було б, якщо не поруйнувати уже побудовані: синагоги, церкви й мечеті, – то, принаймні, не дозволяти їхнього більше будівництва. Отже, якщо відбулося святотатство (або, навіть, пошкодження дерева чи будь-яких інших об’єктів) на території, що перебуває під державною охороною, то це характеризує те, якою є наша влада, як вона справляється з підтриманням ладу на ввіреній їй території.

Можна було б списати на нехлюйство окремо взятого охоронця, що не надав великого значення людині із сокирою на плечі, яка «випадково» у нічний час заблукала між трьох дерев, і, якій здумалось поцюкати по незвичному об’єкту, що стояв поміж них. Але чи не забагато випадковостей (див. опубліковані на сайті провокації проти рідновірів), у яких влада (а влада – це не тільки збирання податків), чомусь самоусувається від виконання своїх обов’язків. В будь-якому випадку, ми знову спостерігаємо тут її, м’яко кажучи, недогляд. (Стало відомо після написання статті, що у провокатора були наміри більш суттєвими – спиляти кумира повністю і порізати на куски, – збутися яким перешкодили охоронці-рідновіри. Про це детальніше читайте на сайті в статті, що публікуватиметься пізніше).

Стосовно ж злочинця, який вчинив злочин по-злодійські (не проголошуючи мотивації свого вчинку, і, не беручи на себе за це відповідальності), із «Споконвічних Вед» (див. публікацію на сайті «Про Перуна знання таємне» Шаяна В. П.), також, відомо, що робити: коли «…зрозумів Вритра, що його панування над світом є загрожене. І у постаті Равгіни пнявся до небес Перунових, щоб їх зруйнувати. А коли вже головою досягав небес, тоді Перун копнув його могуче і розбив йому череп золотою острогою.».

Після мова
Яким би не здавався могутнім Борута і скільки б не було «богів», що («…бажаючи наслідувати Боруту, самі насильно придавлювали світи і з Борутою зростаючися в єдність, в його пащеки перепотворились.») пригнічують світло, – потрібно незабувати: все ж є й ВЕЛИКИЙ БОГ. А тому Перун не зрадить свого духа і переможе, «бо воскресить він бога, в серці чоловіка не пробуджену божу міць розпотужить». Збудить від сну, наділяючи здатністю до «Творчої Розкоші», Лицарів Ордену Сонця.

Слава ВЕЛИКОМУ БОГУ! Слава ПЕРУНУ!

22.09.2009 ЯВ

-----------------------------------
¹ - В статті всі фрази і цитати в лапках (окрім слів поданих в протилежному значенні) взяті із Пісні Шаяна В. П. «Про Перуна знання таємне». А також використані думки надані Добродієм.