НЄ ПУЩАТЬ!
«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля!» – ?!
Ця утверджуюча імперативна фор-мула буття українців рідно/вірами розшифровується як «Рідна земля, Рідна віра, Рідна мова!». Синонімічно чи доповненням.24.08.10р. біля пам'ятника Тарасові Шевченку рідновіри провели ритуал по Його вшануванню – вірші, співи, промови та побажання звучали під жовто-блакитними прапорами в день Незалежності.
І хто, як не рідновіри, гостро відчувають та вмотивовано розуміють означення стану Держави, – що її Незалежності передує передусім незалежність свідомості. А все інше похідне від цього, бо «своя й правда, і сила, і воля» спочатку у «костяній коморі» утверджується. Напевно, таку аксіому розуміють і християни, але коли свідомість наснажена чужою волею, підпорядковуються сліпій силі і кривді чужої хати – розум безсилий. Тут вже ні логіка, ні аргументація, ні реальність стану речей не в змозі поставити Правду-Право своїм «праведним законом».
Це наочно показала наша «доблесна» міліція, котра тупо і нахабно, вперто і бездумно виконувала вказівки свого кабінетного начальства, бо перемовини по мобілках та рації проводили неприховано у стані безмозглого ступору. Здавалося б, що такого, якщо рідновіри після проведення славлення пройдуть від головної площі до пам'ятника Шевченку і таким чином символічно поєднають своє Бого/розуміння з головною площею країни – Майданом та з місцем пошанування чи не першого Утверджувача омріяної Ним Незалежності? Аж – ні.
НЄ ПУЩАТЬ! – як це вже до болю знайомо. Так, нічого нового силова влада не запропонувала. Традиція, інстинкт чи рефлекс спрацювали безсумнівно. Бо така була її схиблена воля, котра лицемірно вважає себе «з народом і все для людей»..
Коли громада рідновірів спускалася до Майдану (зважте, не пору-шуючи ніякі правила вуличного руху, по тротуару) то ось тут, в тихому місці перевулку, відчули міцні обійми міліції. Подивіться відео.
Цей інцидент, власне, й змусив рідновірів «порушити» спокій трудящих – заспівати та озвучити свої заповітні слова про рідну землю, і віру, і мову. Оминувши цей кордон рідновіри-таки пройшли по маршруту у супроводі міліцейського ескорту.
Але на цьому увага міліціянтів до «неформалів» (пам’ятаєте, таким було популярним визначенням усього того, що не вкладалося в «прокрустове ложе» совдепівського «правопорядку») не закінчилася. Терпляче дочекавшись закінчення славлення почала другий акт свого ганебного «театру» – також можна побачити цей відео фрагмент. Ключовим моментом у роз’ясненні капітана була необачно кинута фраза: «Як би воно у вас було прописана ваша хода, можливо воно вам взагалі було б заборонив суд – ви ж цього не прописали, ви ж цього не прописали…» І хтось моментально з гурту відреагував: «Оце головне… Заборонити». Тобто, «НЄ ПУЩАТЬ!& raquo;.
Зважте, на ідіотизм розіграної владою ситуації: зорганізовані люди, однодумці, гуртом не можуть пройти там де вони бажають і на це потрібен «дозвіл суду» – ?!! Бо це, бачте, акція. Виникає питання: яка кількість людей допускається до просування в одному напрямку, щоб вона не виглядала акцією? (будемо в майбутньому проходити по 5, 4, 3,.. скільки можна чоловік в одному гурті?). Де «прописана» ця кількісна норма, «планка», за котрою – зась? Де, в якому кондуїті «прописане» розтлумачення суті значення акції як такої, тобто, де якась подія – це акція, а де – не акція? Яка така інструкція визначає, що переміщення певної кількості людей – є протиправним, неконституційним, таким, що своїм існуванням загрожує небезпекою для оточуючих громадян? Питання також виникає і таке: чому міліція в цей день не притя гала до від повідальності усіх пияків, котрі вільно і неприховано захлиналися пивом та шампанським на Майдані і котрі усім демонстративно показували свою розкутість та незалежність. Від міліції, законів, норм правопорядку, моралі тощо. Стражі порядку лише ввічливо картали усміхнені мармизи здебілізованих молодиків. Репортаж про це подавали увечорі ТV ЗМІ. Ось що і в інеті видко:
http://play.ukr.net/videos/show/key/6eb46322f654928199ac55a25bd58f80/
Відповідь напрошується сама: тій новій владі, котра вгрузла в кабінети, миліші ці пики, аніж носії і оберігачі предківських традицій і настанов – рідновіри. Це показово, бо «скажи кому симпатизуєш, а я скажу хто ти». Обличчя влади конкретизується її симпатіями, пріоритетами та діями. Тобто, «яке їхало, таке здибало», – чи навпаки. Народ скаже, як зав'яже.
Особисто все це мені це нагадало 1991 рік, коли в останні години «Походу-реквієму від Петербургу до Канева» 22 травня на Тарасовій горі (правдиво, по всьому маршруту від кордону з Росією до Канева) відбулося протистояння зі знайомим «НЄ ПУЩАТЬ!» і колотнеча. Ні, не бандитів з демонстрантами, не комуністів з націоналістами, а міліції з учасниками Походу та усіма шанувальниками Тараса Шевченка. Цього року побачив ту ж тупість і широкі плечі в Каневі в той же день 22 травня – «НЄ ПУЩАТЬ!» – дивіться матеріал «Зона розширюється» тут на сайті.
Що правда, треба віддати належне, завершення інциденту біля пам'ятника Тарасові Шевченку відбулося мирно. Очевидно вистачило кебетів силовикам свою фізичну силу не прикладати – був би небажаний суспільний розголос, де вони б постали не хоронителями порядку чи навіть героями, а звичайними бандюками у формі. Пригальмували. З цього рідно/вірам для подальших своїх дій треба робити свої небоязливі висновки… До речі, в цей же день на Майдані відбувалися інші події, серед котрих в контексті діянь міліційних заходів примусу були й арешти. Про це ніде не афішувалося, але на інет кайдани не навісиш і скотчем рота не заліпиш – дивіться тут:
http://stolitsa.glavred.info/archive/2010/09/01/110612-9.html
Відтак, можна сміливо стверджувати, що ЗАДУМИ ВЛАДИ та ДІЯННЯ МІЛІЦІЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ НІЧИМ НЕ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД ЖАНДАРМСЬКО-ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ЦАРСЬКО-ІМПЕРСЬКОЇ РОСІЇ.
А з тим, виникають питання: яка ж це така влада зараз? чия вона? якими міркуваннями вона сновигає? чого добувається? – звісно, запитання риторичні. Єдине, що можна передбачити – такими діями влада сама проти себе налаштовує відповідні настрої та міркування, формує т.зв. суспільну думку, а у підсумку, й кінець свого панування.
Сила є, – ще й розуму б, а до неї – совісті… Але це вже категорії невідомі блакитно оформленим.
Як би до цього матеріалу продовження, радше підготовка до народ-ного «волевиявлення» вже чорними. Дивіться й тут:
http://most-odessa.info/news/society/10228.html#comments
і коментар там також не зайвий…
.
P.S. Інформацію про даний інцидент також дивіться на сайті:
Інформація
"Гості" не можуть коментувати дану новину.
