У всьому винна Німеччина і німці
(Адвокат Івана Дем`янюка, др. Ульріх Буш, прочитав цю заяву німецькою мовою від імені обвинуваченого під час судового процесу 13 квітня 2010 року в Мюнхені, Німеччина)
Я особисто вдячний людям, які надають мені допомогу як безнадійно хворій людині, будь то у в`язниці, чи тут, у залі суду. Тому я особливо хочу подякувати медичному персоналу, який полегшує мої болі та страждання і який допомагає мені витримати цей судовий процес, що є для мене мукою. З цього приводу я хочу вказати наступне:
1. Німеччина винна, що через війну на знищення Радянського Союзу я втратив свій будинок і батьківщину.
2. Німеччина винна в тому, що я став військовополоненим.
3. Німеччина винна у створенні таборів для військовополонених, де з метою цілеспрямованого обмеження продовольчих пайків, я та мільйони інших полонених Червоної Армії були засуджені до голодної смерті, і тільки з Божою допомогою я вижив.
4. Німеччина винна в тому, що змусила мене по-рабськи працювати на німців у таборі для військовополонених.
5. Німеччина винна, що в цій руйнівній війні 11 мільйонів моїх співвітчизників були вбиті німцями, а мільйони українців, в тому числі моя любляча дружина Віра, викрадені німцями на примусову працю і рабство в Німеччину.
6. Німеччина винна, що тисячі і сотні тисяч моїх співвітчизників проти своєї волі стали німецькими співробітниками, і за допомогою сили і погроз вбивства примусово вступили до спотворюваних програм геноциду проти євреїв, сінті, циган, слов`ян, українців, поляків і росіян, а сотні тих, які хотіли відмовитися від цього, були за це вбиті німцями; але понад усе, сотні тисяч людей були депортовані в Україну і страчені Сталіном чи навіки замордовані в сибірському ГУЛАГу й вимушено працювали як раби на комуністів.
7. Німеччина винна, що роками змусила мене жити жалюгідним життям переміщеної особи у таборі для ПО [переміщених осіб] після закінчення війни.
8. Німеччина винна, що мене насильно депортували до Німеччини навіть після 30 років судового переслідування в Ізраїлі, США та Польщі, і після 10 років ув`язнення, більше 5 з яких я провів у камері смертників в Ізраїлі, мене, на завершення життя, на 90 році, було насильно депортовано до Німеччини.
9. Німеччина винна, що проти мене було висунуто безпідставне обвинувачення у співучасті вбивств на закінчення свого безсилого життя і наприкінці сил, а це проти права, яке існує 65 років, що є всупереч ЄКПЛ [Європейської конвенції з прав людини].
10. Німеччина винна в тому, що я животію більше 9 місяців у Штадельгаймі, у в`язниці, в ізоляції, поневолений — однак невинний.
11. Німеччина винна в тому, що я, не маючи надії на повернення, назавжди втратив свою другу батьківщину, США.
12. Німеччина винна, що я назавжди втратив сенс життя, сім`ю, щастя, будь-яке майбутнє і надію.
Я відчуваю кожну хвилину, кожну годину, кожен день, кожний тиждень і кожен місяць з 12 травня 2009 року як військовополонений в Німеччині. Я переживаю цей процес як продовження своїх страшних спогадів з німцями, як продовження невимовного заподіяння шкоди, якої мені було завдано німцями. Я знову є повторною невинною жертвою німців. Я відчуваю це як невимовну кривду, що Німеччина за допомогою цього процесу робить з мене в`язня війни, військового злочинця. Я вважаю це нестерпною зарозумілістю Німеччини, що Німеччина зловживає мною, для того щоб відвернути увагу від військових злочинів, скоєних німцями, щоб за них забули, і проти істини стверджували, що справжні злочинці нацистських злочинів є ми, українці, та європейські сусіди нацистської Німеччини.
Я вважаю, що цей процес, який ведеться виключно проти мене, уявного іноземного травніка, є порушенням прав справедливoстi й рівності, котрі мали члени німецької організації СС і незчисленна кількість «німецьких травників». Мені вже доводилося захищати себе від обвинувачення прокурора Мюнхена в Ізраїлі. В Ізраїлі мені приписували причетність до нацистських злочинів у Собіборі. Верховний Суд Ізраїлю з певністю визнав, що це обвинувачення ізраїльської Прокуратури не має доказів, але вирок було схвалено на основі звинувачення Собібору, і тому, беручи це до уваги, я вже піддавався арештам більше ніж 7 з половиною років. Я був ув`язнений в Ізраїлі за ці обвинувачення 7 з половиною років, 5 з них у камері смертників.
Я відчуваю, що це є не сумісним зі справедливістю і гуманністю, адже більше 35 років я змушений захищати себе, як постійно переслідувану жертву Управління Спеціальних Розслідувань у США та кіл поза ним, особливо Всесвітнього єврейського конгресу і Центру Симона Візенталя, які живуть за рахунок голокосту. Тепер, на закінчення свого безсилого життя, вже ведеться 30-й або 40-й судовий розгляд у цій справі і я вже не маю сил боротися. Я безсилий проти цієї судової війни, що ведеться проти мене більше 30 років, яку тепер продовжують німці замість БСР [Бюро спеціальних розслідувань].
Моя улюблена дружина, з якою я одружений більше 50 років, також страждала в Німеччині. Це німці відібрали у неї юність та насильно відправили до Німеччини на роки рабської праці за жорстоких та нелюдських обставин.
Страждання, котрі ми, слов`яни, пережили у зв`язку з цією нищівною війною у Німеччині, не можна описати словами. Те, що Німеччина знову вибрала мене та мою родину своїми жертвами, є для мене незбагненним.
Я особисто вдячний людям, які надають мені допомогу як безнадійно хворій людині, будь то у в`язниці, чи тут, у залі суду. Тому я особливо хочу подякувати медичному персоналу, який полегшує мої болі та страждання і який допомагає мені витримати цей судовий процес, що є для мене мукою. З цього приводу я хочу вказати наступне:
1. Німеччина винна, що через війну на знищення Радянського Союзу я втратив свій будинок і батьківщину.
2. Німеччина винна в тому, що я став військовополоненим.
3. Німеччина винна у створенні таборів для військовополонених, де з метою цілеспрямованого обмеження продовольчих пайків, я та мільйони інших полонених Червоної Армії були засуджені до голодної смерті, і тільки з Божою допомогою я вижив.
4. Німеччина винна в тому, що змусила мене по-рабськи працювати на німців у таборі для військовополонених.
5. Німеччина винна, що в цій руйнівній війні 11 мільйонів моїх співвітчизників були вбиті німцями, а мільйони українців, в тому числі моя любляча дружина Віра, викрадені німцями на примусову працю і рабство в Німеччину.
6. Німеччина винна, що тисячі і сотні тисяч моїх співвітчизників проти своєї волі стали німецькими співробітниками, і за допомогою сили і погроз вбивства примусово вступили до спотворюваних програм геноциду проти євреїв, сінті, циган, слов`ян, українців, поляків і росіян, а сотні тих, які хотіли відмовитися від цього, були за це вбиті німцями; але понад усе, сотні тисяч людей були депортовані в Україну і страчені Сталіном чи навіки замордовані в сибірському ГУЛАГу й вимушено працювали як раби на комуністів.
7. Німеччина винна, що роками змусила мене жити жалюгідним життям переміщеної особи у таборі для ПО [переміщених осіб] після закінчення війни.
8. Німеччина винна, що мене насильно депортували до Німеччини навіть після 30 років судового переслідування в Ізраїлі, США та Польщі, і після 10 років ув`язнення, більше 5 з яких я провів у камері смертників в Ізраїлі, мене, на завершення життя, на 90 році, було насильно депортовано до Німеччини.
9. Німеччина винна, що проти мене було висунуто безпідставне обвинувачення у співучасті вбивств на закінчення свого безсилого життя і наприкінці сил, а це проти права, яке існує 65 років, що є всупереч ЄКПЛ [Європейської конвенції з прав людини].
10. Німеччина винна в тому, що я животію більше 9 місяців у Штадельгаймі, у в`язниці, в ізоляції, поневолений — однак невинний.
11. Німеччина винна в тому, що я, не маючи надії на повернення, назавжди втратив свою другу батьківщину, США.
12. Німеччина винна, що я назавжди втратив сенс життя, сім`ю, щастя, будь-яке майбутнє і надію.
Я відчуваю кожну хвилину, кожну годину, кожен день, кожний тиждень і кожен місяць з 12 травня 2009 року як військовополонений в Німеччині. Я переживаю цей процес як продовження своїх страшних спогадів з німцями, як продовження невимовного заподіяння шкоди, якої мені було завдано німцями. Я знову є повторною невинною жертвою німців. Я відчуваю це як невимовну кривду, що Німеччина за допомогою цього процесу робить з мене в`язня війни, військового злочинця. Я вважаю це нестерпною зарозумілістю Німеччини, що Німеччина зловживає мною, для того щоб відвернути увагу від військових злочинів, скоєних німцями, щоб за них забули, і проти істини стверджували, що справжні злочинці нацистських злочинів є ми, українці, та європейські сусіди нацистської Німеччини.
Я вважаю, що цей процес, який ведеться виключно проти мене, уявного іноземного травніка, є порушенням прав справедливoстi й рівності, котрі мали члени німецької організації СС і незчисленна кількість «німецьких травників». Мені вже доводилося захищати себе від обвинувачення прокурора Мюнхена в Ізраїлі. В Ізраїлі мені приписували причетність до нацистських злочинів у Собіборі. Верховний Суд Ізраїлю з певністю визнав, що це обвинувачення ізраїльської Прокуратури не має доказів, але вирок було схвалено на основі звинувачення Собібору, і тому, беручи це до уваги, я вже піддавався арештам більше ніж 7 з половиною років. Я був ув`язнений в Ізраїлі за ці обвинувачення 7 з половиною років, 5 з них у камері смертників.
Я відчуваю, що це є не сумісним зі справедливістю і гуманністю, адже більше 35 років я змушений захищати себе, як постійно переслідувану жертву Управління Спеціальних Розслідувань у США та кіл поза ним, особливо Всесвітнього єврейського конгресу і Центру Симона Візенталя, які живуть за рахунок голокосту. Тепер, на закінчення свого безсилого життя, вже ведеться 30-й або 40-й судовий розгляд у цій справі і я вже не маю сил боротися. Я безсилий проти цієї судової війни, що ведеться проти мене більше 30 років, яку тепер продовжують німці замість БСР [Бюро спеціальних розслідувань].
Моя улюблена дружина, з якою я одружений більше 50 років, також страждала в Німеччині. Це німці відібрали у неї юність та насильно відправили до Німеччини на роки рабської праці за жорстоких та нелюдських обставин.
Страждання, котрі ми, слов`яни, пережили у зв`язку з цією нищівною війною у Німеччині, не можна описати словами. Те, що Німеччина знову вибрала мене та мою родину своїми жертвами, є для мене незбагненним.
23 квітень 2010
Іван Дем`янюк
Іван Дем`янюк
|
№1 (13 травня 2010 13:36) Група: Автор |
Германська зверхність до українців це частина притлумленої, неафішованої зневаги усього славянства. Так само як і всього романо-германського простору до Східного славянства. Просто поцікавтеся як пишеться і звучить слово славянин і його при тім значення - і все стане на своє місце. Український вектор на Захід такий же безперспективний, як і на Північний схід. "В своїй хаті,..." - оце і є непомильний етно/націодержавно/центричний вектор власного руху. На жаль, комплекс меншовартості багатьом не дозволяє вилізти з мушлі равлика, в котрого хата з краю, але дорога до французької кухні на шведський стіл або під лапи ведмедя. Віковічне пристосування до ситуації, політична доцільність, засліплення "світовими цінностями" - психологія раба єгового (і у владних чільників) - все це ознака тривкої хвороби сучасного нащадка колишнього гордого русича.
Доля Демянюка - трагічна. Але її творців, котрі себе вважають добропорядними носіями християнської доброчинності необхідно увести у список звинувачуваних і ставитись до них як до зло/діячів. |
Інформація
"Гості" не можуть коментувати дану новину.
